РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКОЇ КОЛОНІАЛЬНОЇ ВЛАДИ ЩОДО НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У РОКИ НЕПУ (1921–1928) (НА МАТЕРІАЛІ ПОДІЛЛЯ)

Микола Олійник

doi:10.32782/2305-9389/2025.32.15

Микола Олійник Хмельницький національний університет https://orcid.org/0000-0002-3440-4965

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.32.15

Ключові слова: національні меншини, неп, євреї, поляки

Анотація

У статті комплексно проаналізовано діяльність партійних і радянських органів Подільської губернії з реалізації політики російсько-більшовицької колоніальної влади щодо національних меншин у період непу. З’ясовано, що для роботи з національними меншинами в регіоні були створені губернські, повітові, а після проведення в 1923 р. районування округові й районні єврейські та польські підвідділи у відповідних комітетах КП(б)У й рад, а у відділах народної освіти – аналогічна секції. Звернуто увагу, що з початком українізації для координації роботи з національними меншинами було створено губернську комісію в справах національностей, включивши до її складу представників від єврейської, польської й молдавської спільнот. Вона рекомендувала окружкомам призначити члена президії, який володіє рідною мовою певної нацменшини. Досліджено, що з метою послабити демографічне перенаселення регіону й знизити напруження міжетнічних відносин із 1923 р. на Поділлі реалізовувалася загальнодержавна програма переселення, переважно євреїв, на вільні землі півдня України й Криму. З’ясовано, що для кращого врахування специфіки роботи в містечках і селах, де більшість чи значну частину мешканців становили етнічні меншини, у 1924–1928 рр. було створено єврейські польські, російські й німецьку ради. Наголошено, що діловодство в національних сільрадах переважно велося українською мовою, оскільки активних носіїв німецької, польської або їдиш не вистачало. Отже, за ініціативи зазначених рад відкривалися школи й технікуми з викладанням відповідними національними мовами. Підкреслено, що своїм великим досягненням влада вважала забезпечення доступу представників національних меншин до участі в судових засіданнях рідною мовою. Однак усі зазначені досягнення були лише ширмою для утвердження колоніального статусу України в складі російсько-більшовицької імперії. Саме тому вже в 1930-х роках вони були ліквідовані, а активні учасники розбудови структур національних меншин – репресовані.

Посилання

1. Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921–1928 рр.): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. Київ : Ін-т історії України НАН України, 1995. 204 с.
2. Місінкевич Л. Національні сільські ради на Поділлі в 1920–1930-х рр. ХХ ст. Краєзнавство. 1999. № 1–4. С. 33–38.
3. Григорчук П.С. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-і роки ХХ ст. Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Серія «Історія» : збірник наук. праць / за заг. ред. проф. П.С. Григорчука. Вінниця, 2005. Вип. 9. С. 110–115.
4. Рубльов О., Якубова Л. Органи етнополітичного регулювання в контексті політики коренізації: український досвід / відп. ред. С.В Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. Київ : Ін-т історії України, 2014. 406 с.
5. Якубова Л.Д. Етнічні меншості УСРР у першій половині 20-х рр. ХХ ст. Київ : Ін-т історії України НАН України, 2002. 188 с.
6. Нестеренко В.А. Ставлення національних меншин до українізації. Наукові праці Кам’янець-Подільського нац. університету ім. І. Огієнка. Серія «Історичні науки». Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2005. Т. 15. С. 441–451.
7. Нестеренко В.А. Російські навчальні заклади Поділля у 20–30 роки ХХ ст. Освіта, наука і культура па Поділлі : збірник наук. праць. Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2011. Т. 17. С. 84–94.
8. Поділля в період відбудови народного господарства (1921–1925 рр.) : збірник док. і матеріалів / ред. кол. : І.О. Пшук (відпов. ред.), А.Г. Бабенко, С.Я. Вініковецький та інші. Вінниця, 1957. 560 с.
9. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 20. Спр. 398.
10. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1510.
11. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України). Ф. 2. Оп. 3. Спр. 346.
12. Державний архів Вінницької області (дала – ДАВО). Фр. 925. Оп. 1. Спр. 139.
13. ДАВО. Фр. 925. Оп. 1. Спр. 413.
14. Гуцало Л.В. Національно-територіальне районування в УСРР (20–30-ті роки ХХ ст.) : монографія. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. 228 с.
15. ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 3152.
16. Скарубский М., Коптев Н., Черновол П. Законы о труде рабочей молодежи. Харьков : Пролетарий, 1925. 152 с.
17. Єрмак О.П. Перепис населення 1920 р. на Поділлі. Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України : матеріали V Всеукр. конфер. Кам’янець-Подільський, 1991. С. 539–541.
18. Державний архів Хмельницької області (дала – ДАХмО). Фр. 926. Оп. 1. Спр. 9.
19. ДАВО. Фр. 93. Оп. 1. Спр. 719.
20. Історія села Городківка. URL: https://korovay12.blogspot.com/p/blog-page.html.
21. ДАВО. Фр. 93. Оп. 1. Спр. 550.
22. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 643.
23. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 5-1. Спр. 374.
24. ДАВО. Фр. 925. Оп. 1. Спр. 404.
25. ДАВО. Фр. 489. Оп. 1. Спр. 40.
26. Мінц С. Як з переселенням на Вінниччині. Червоний край. Селянська газета Вінницького й Тульчинського окркомів КП(б)У й окрвиконкомів. 1928. № 22 (741). 11 бер. С. 6.