ЗМІНИ МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ НАВКОЛО ІЗРАЇЛЮ ПІСЛЯ КЕМП-ДЕВІДСЬКИХ І ВАШИНГТОНСЬКИХ УГОД

Анотація

На сьогодні в міжнародних відносинах існує один із найдовших регіональних конфліктів, розтягнутих у часі, котрий розпочався відразу після завершення Другої світової війни і триває до сучасних днів – це Близькосхідний конфлікт. В основі цього тривалого міжнародного конфлікту лежить поява на політичній карті Близького Сходу Держави Ізраїль. Після Другої світової війни досліджуваний у статті регіон стає центром гострого протистояння не лише арабських країн та Ізраїлю, але й Сполучених Штатів Америки і СРСР. Завдяки примиренню між Ізраїлем та Єгиптом після війни Йом-Кіпур за США закріпився статус вирішального політичного й дипломатичного гравця на Близькому Сході та забезпечив останнім широкі перспективи розширення та зміцнення власних позицій у регіоні, перетворивши США у стабілізуючу силу на Близькому Сході. Однак навіть із підписанням Кемп-Девідських угод чимало проблем у регіоні залишилося невирішеними. Наприклад, Державі Ізраїль так і вдалося здолати психологічний бар’єр у культурній та соціальній співпраці із Єгиптом. Не вдалося домовитися Єгипту й Ізраїлю про суд над військовими злочинцями. Практичний досвід, набутий Ізраїлем у конфліктах і політичному протистоянні з арабським світом є надзвичайно цінним для вивчення й актуальним для України в умовах війни, що триває, з Російською Федерацією, як і практика пошуку союзників і мирного переговорного процесу. Ізраїльські практики протистояння можуть бути адаптовані до українських реалій. Саме тому запропонована стаття покликана з різних аспектів проаналізувати мирний переговорний процес і його наслідки для міжнародно-політичної ситуації. Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення досліджуваного історичного періоду, досвід, який сьогодні наявний в арсеналі Держави Ізраїль, не втрачає своєї актуальності як для самого Ізраїлю, так і для України. Адже постійне співіснування із сусідами-ворогами, зміцнення та вдосконалення державної безпеки, відбудова / розбудова інфраструктури та формування психологічної і моральної стійкості суспільства в умовах війни та ворожої пропаганди є незмінними надважливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни або військової загрози.