КУЛЬТУРА ДОНАТІВ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ПЕРІОД ПОВНОМАСШТАБНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

Авторка статті проводить ідею про формування в Україні у період повномасштабної російсько-української війни специфічної культури донатів, яка є наслідком масштабного долучення громадян до волонтерських ініціатив у формі благодійних фінансових внесків. Культура донатів визначається як систематична і мотивована діяльність українців із метою надання добровільної матеріальної допомоги Збройним силам України, різним категоріям населення, яке постраждало від війни, та на інші потреби, пов’язані з подоланням негативного впливу дій країни-агресора. Складниками культури донатів є: усвідомлення суспільством необхідності донатів; організація зборів (вибір аудиторії, вибір платформи для поширення інформації, вибір способу збору, звітність); власне донати. Визначено форми зборів: традиційні збори, збори-сторітелінги, міні-збори як частина великого збору, заходи із входом-оплатою, продаж товарів, у тому числі на аукціонах, донати за послуги тощо. Показано, що з метою заохочення більшої кількості людей до фінансових пожертв поширюється практика організації креативних зборів. Розглянуто ініціативи, які пояснюють важливість невеликих донатів. Пояснено психологічну причину активізації благодійної допомоги, яка полягає у відчутті індивідом своєї причетності до важливої справи. Охарактеризовано причини зниження її рівня, серед яких: погіршення матеріального стану людей під час війни; корупція у державі; недовіра до волонтерів – організаторів зборів; утома від війни, яка є наслідком її тривалості, та незадоволені очікування щодо швидких позитивних змін. Феномен волонтерства і культура донатів осмислено через призму проактивної громадянської позиції і патріотизму. На основі результатів соціологічних досліджень показано динаміку зростання інтересу до політики у період війни та розкрито сприйняття суспільством волонтерства як важливої ознаки патріотизму. Наголошено, що розвинена культура донатів підтверджує існування в Україні сформованого громадянського суспільства, здатного вирішувати нагальні проблеми самостійно, шляхом самоорганізації поза органами державної влади.