ГНОСЕОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ «БЕЗПЕКА», «ДЕРЖАВНА БЕЗПЕКА» ТА «НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА»

Анотація

Статтю присвячено розгляду історичних аспектів формування понять «безпека», «державна безпека» й «національна безпека» та їх значенню для України. Проведення щодо України розвідувально-підривної, терористичної та гібридно-воєнної діяльності РФ покладають, згідно з чинним законодавством, на СБУ та розвідувальні органи України завдання найефективнішим чином забезпечувати зовнішньополітичну і національну безпеку держави. Слід зазначити, що питання безпеки протягом сотень і тисяч років перебуває у центрі уваги багатьох учених: істориків, правознавців, філософів, а також політиків, можновладців, військових. Страх перед загрозами власній безпеці змушує людину жити у суспільстві і шукати в ньому засоби колективного захисту від зазначених загроз, а тому, на думку багатьох учених, безпека – це забезпечення всім громадянам держави належних умов для їх самореалізації, захист їхніх життя, свободи, власності від посягань із боку будь- якої окремої людини, організації, суспільства чи держави. У статті досліджено методологію та генезис формування понять «безпека», «державна безпека» і «національна безпека» в Україні, а також сформульовано авторські визначення низки наукових понять: «безпека країни», «особиста безпека», «державна безпека», «забезпечення національної безпеки» тощо. Доведено, що саме політика визначає умови існування взятої окремо чи у співтоваристві людини, родини, країни і всієї земної цивілізації. Незважаючи на величезну різноманітність політичних ситуацій у різних країнах і регіонах, переважна більшість внутрішньополітичних, регіональних і міжнародних процесів має схожу природу і моделі розвитку (співробітництво чи конфлікти, інтеграція чи дезінтеграція, протистояння чи компроміси тощо). Комплексний характер вирішення проблем забезпечення національної безпеки та безпеки зовнішньополітичної діяльності диктує необхідність глибокого наукового опрацювання феномену безпеки. Результати такої роботи повинні стати підґрунтям для подальшого вдосконалення законів України, відомчих політико-правових актів та розроблення дієвих практичних інструкцій і рекомендацій.