ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ У СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ

Анотація

Сьогодні в усіх куточках світу надзвичайно розповсюджений гендерний рух. Боротьба жінок за рівноправ’я з демократичних країн поширилася у держави з більш жорсткими політико-правовими системами. Заклики до зрівняння у правах жінок і чоловіків лунають не лише у європейських країнах чи США, але й у державах Південної Америки, Африки та Азії. Не є винятком й Індія, жіноцтво якої намагається подолати стереотипи і отримати повноцінні права та свободи. Адже багатовікова традиція, надзвичайний вплив релігійно-філософських течій сприяли утвердженню певного світогляду населення Індії, у якому жінці відведено мінімум уваги, а точніше – вона з давніх-давен фактично не мала жодних прав, а була наділена лише обов’язками. Саме тому важливим у цій боротьбі серед іншого є й розуміння причин таких обмежень, що склалися історично, знання історії формування звичаєвого права та правових норм, які визначали і продовжують визначати поведінку індійських жінок, створюють певні правові рамки, за які ті не в праві вийти, у такий спосіб обмежуючи свободу жінок на самовираження. На основі аналізу найдавніших староіндійських законодавчих джерел – «Артхашастри» та «Законів Ману», які формувалися упродовж IV ст. до н. е. – ІІ ст. н. е., розкривається соціально-правове становище індійських жінок в останні століття старої ери – на початку нашої ери, тобто у період, коли, власне, й формувалися ці законодавчі збірки. Фактично, це є кодифікація звичаєвого права та усних традицій, які формувалися й існували у Стародавній Індії упродовж багатьох століть. І лише коли така форма законів перестала задовольняти потреби низки староіндійських держав, почали складатися збірки фіксованих письмових правових норм. Спираючись на пункти цих законів, у статті показано правове становище індійської жінки упродовж її життя – від народження і до старості, визначено умови виховання і навчання дівчаток, укладання шлюбу; розкрито обов’язки жінок у сімейному житті, вихованні дітей, побуті; розглядається питання про право спадкування тощо. Визначено, що в основі законодавчого права Стародавньої Індії лежать релігійно-етичні та філософські норми, ритуали, правила. Саме вони визначили на багато століть правове становище жінки. Його особливістю є з одного боку – шанобливе ставлення до жінки-матері, дружини, доньки, постійна турбота про неї, опіка, відсторонення її від будь-яких проблем. З іншого ж боку, жінка у староіндійському суспільстві, фактично, мала лише обов’язки і була позбавлена будь-яких прав.