ГАРВАРДСЬКИЙ ПРОЄКТ УСНОЇ ІСТОРІЇ ПОЧАТКУ 1950-Х РР.: СВІДЧЕННЯ БІЖЕНЦІВ З СРСР ПРО ГОЛОД 1932–1933 РР.

Анотація

В умовах розгортання холодної війни та боротьби із новим ворогом – комунізмом, на замовлення уряду США наукові інституції з метою розуміння політичних процесів, що відбувалися в СРСР, започаткували різного роду дослідницькі проєкти. Серед них окремо виділяється «Проєкт Гарвардського університету про радянську соціальну систему» (1948–1953), метою якого було отримання інформації про розвиток радянського суспільства від 1917 до середини 1940-х рр. Для його втілення на території Західної Німеччини, Австрії та Сполучених Штатів силами американських науковців – антропологів, соціальних психологів, за спеціальними питальниками було організовано масове інтерв’ювання т. зв. неповерненців і недавніх біженців з СРСР. Із більше ніж 4 тис. інформантів було обрано 330 кандидатів, від них записано 707 інтерв’ю. Попри надзвичайно широкий спектр питань, що виносилися на опитування, позиція про голод 1932–1933 рр., як наслідок замовчування цієї трагедії радянським урядом, була відсутня. І все ж під час інтерв’ю раз по разу, у різних частинах опитування, виникали спонтанні оповідi про голод, передусім від вихідців з українських теренів. Надані свідчення відзначалися повнотою наведених фактів, були просякнуті болем страждань і втрат. У статті наведено факти пригадування голоду 1932–1933 рр. респондентами, залученими до Гарвардського проєкту з урахуванням етнічної приналежності інформантів–вихідців з СРСР, зокрема українців, росіян, білорусів, також кубанців; проведено порівняльний аналіз їхніх свідчень. Показано, що із загалом 167-ми згадок про голод наймасовішими були свідчення, надані українцями (57) та росіянами (29). Нечисленними виглядають спогади біженців із СРСР – білорусів. Всього чотири наративи росіян, зафіксовані у Проєкті, містили детальні оповіді, подібні до наративів українців. Ще біднішими на деталі виявилися свідчення білорусів (3), які фактично лише констатували факт голодування. Натомість порівняно малочисельні спогади про голод на Кубані (9) виявилися напрочуд подібними до тих, що походять з території УСРР, – вони рельєфно відображають перебіг страшного лихоліття у найдрібніших деталях, на загал відсутніх у російських та білоруських наративах.