РОЛЬ ЛУЦЬКОЇ «ПРОСВІТИ» В УКРАЇНІЗАЦІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У 1920–1930 РР

Анотація

У дослідженні аналізується роль Луцького товариства «Просвіта» в процесі українізації Православної церкви у Волинському воєводстві. Луцька повітова «Просвiта» у міжвоєнний період була вагомим фактором громадського, полiтичного й духовного життя українського суспiльства на Волині, терени якої ставали головною ареною церковно-громадського руху за українізацію та автономію Православної церкви. Полонiзацiя Православної церкви на українських землях в Польщі пiдштовхнула українських дiячiв i православних вiруючих до боротьби за українiзацiю церкви на Волинi. Однією з яскравих сторінок боротьби за самовизначення нації була діяльність Товариства «Просвіта» пов’язана з проведенням церковного з’їзду 1927 р. Однак на фоні доволі докладно вивчених загальних питань діяльності «Просвіти» залишається ще чимало неопрацьованих проблем, насамперед релігійного характеру. До них слід віднести питання ролі та значення товариства в процесі українізації Православної церкви. Актуальність обраної теми визначається також тим, що вивчення форм і методів просвітницької роботи, здобутків і прорахунків у громадській діяльності товариства має певне практичне значення. Набутий досвід може бути використаний в процесі розбудови незалежної Української держави і вдосконалення діяльності сучасних громадських просвітницьких організацій. Мета статті – оцінка історичного значення Луцького Товариства «Просвіта» в процесі українізації Православної церкви у 1920–1930 рр. Методологічну основу становить порівняльно-історичний підхід, що передбачає сукупність пізнавальних засобів, процедур, які дозволяють виявити схожість і відмінність між явищами, що вивчаються. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі історичного середовища на Волині з точки зору становлення Української Православної церкви у складі ІІ Речі Посполитої.