ТРАДИЦІЇ ЯГЕЛЛОНСЬКОЇ ТА П’ЯСТІВСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЙ У СУЧАСНІЙ ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПОЛЬЩІ
Анотація
У статті здійснено спробу проаналізувати традиції сучасної польської зовнішньої політики, що беруть свій початок від історично апробованих ягеллонської та п’ястівської концепцій, що були сформульовані польсь- кою політичною елітою в попередні століття. Концепції отримали свої назви за домінуючими кoролівськими динaстіями Польської держави періоду середніх віків – «П’ястівська» і «Ягеллонська». П’ястівська та ягеллонська концепції – найдавніші політичні польські доктрини, що корінням сягають періодів розквіту польської держави, часів величі і могутності, саме той період слугує взірцем для наслідування і проєктується сучасниками на власні реалії. Перша зі згаданих концепцій спрямована на активізацію співпраці з Німеччиною та паралельне пасивне ставлення до взаємин або навіть конфронтаційні стратегії у відносинах із східними сусідами. Друга, ягеллонська зовнішньополітична концепція, на противагу, ставить у центр активну експансію в напрямі Білорусі, Литви, України та Росії. Ягеллонська концепція, по суті, сповідує ідею «підкорення Сходу» та утворення багатонаціональної держави із центром у Варшаві. У ХХ столітті п’ястівська та ягеллонська концепції отримали нове дихання і проявилися через концепції федералізму та прометеїзму, запропоновані польським політичним діячем Ю. Пілсудським, проявилися через інкорпоративну політику польських ендеків та Р. Дмовського, отримали нове трактування польською політичною еміграцією на шпальтах паризької «Культури», реалізовувалися на практиці у 90-х роках ХХ – на початку ХХІ століття урядами Республіки Польща. Саме ягеллонська та п’ястівська зовнішньополітичні доктрини лягли в основу формування концепцій зовнішньої політики Другої та Третьої Речі Посполитої. Традиції реалізації зовнішньої політики Польщі щодо українців, що сформувалися в попередні століття, приможилися і доповнилися новим баченням, були адаптовані до нових геополітичних реалій та набули нових особливостей прояву у ХХ – на початку ХХІ століття.
Посилання
2. Wapinski R. Roman Dmowski. Lublin. : Wydawnictwo Lubelskie, 1989. S. 185.
3. Roszkowski W. Najnowsza historia Polski (1914–1945). Warszawa : Świat książki, 2009. 688 s.
4. Етнополітичний контекст соціокультурних трансформацій у сучасні Україні. Київ : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2017. 512 с
5. Bielski M. Kronika Polska. T. I. S. 6.
6. Лескинен М.В. Мифы и образы сарматизма. Истоки национальной идеологии Речи Посполитой. Москва, 2002. 178 с.; Лескинен М.В. Национальный идеал поляка в истории: образ шляхтича-сармата. Славянский альманах / под ред. М.А. Робинсон. Москва : Индрик, 1998. С. 256–280.
7. Ossowski St. Więź społeczna i dziedzictwo krwi. Warszawa : Spółdzielnia Wydawnicza «Książka», 1948. 287 s .
8. Koniuszewski A. Meandry geopolityki. Wpływ gry mocarstw na położenie Polski. Warszawa, 2012. 194 s.
9. Шевченко Н. «Ягелонська спадщина» у світлі сучасних українських історичних студій. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua
10. Сінкевич Є. Проблема цивілізаційної місії Речі Посполитої в історіографічному доробку представників краківської історичної школи. Наукові праці МДГУ ім. П. Могили. 2008. Т. 88. Вип. 75. С. 112–115.
11. Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби / Упор. Т. Гошко. Львів, 2011. 727 с.
12. Гошко Т. Чужа доба своєї історії: інтерпретації литовсько-польської доби в українському історієписанні. Інтеграція науки та освіти. URL: https://er.ucu.edu.ua/bitstream/handle/1/389/Hoschko_Чужа%20доба%20.pdf?sequence=1&isAllowed=y
13. Snyder T. Nikt nie uwierzy w niewinność Polski. URL: https://magazyn.wp.pl/artykul/timothy-snyder-nikt-nie-uwierzy-wniewinnosc-polski
14. Осіпян О. Довгоочікувана реконструкція «неочікуваних націй» / Рец.:Timothy Snyder. The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569–1999. New Haven and London: Yale University Press, 2003. 367 p. Український гуманітарний огляд. 2004. № 10. С. 160–168.
15. Михалев О. Вопрос о вступлении в НАТО в польском политическом дискурсе (1989–1993). Словяноведение. 2009. № 5. С. 52.
16. Суеля В. Юзеф Пілсудський. Київ : Дух і Літера, 2018. 618 с.
17. Pilsudski J. Pisma zbiorowe. T.V. Warszawa, 1939. 512 с..
18. Стрільчук Л. Сучасний польський націоналізм і українсько-польські суперечності – нові обличчя старих проблем. Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал. 2019. № 1 (64). С. 192–200.
19. Deklaracja w sprawie ukraińskiej. Kultura. 1977.№ 5.
20. Стрільчук Л., Пасічник Ю. Президентський вимір сучасних українсько-польських відносин : монографія. Луцьк : Терези, 2020. 360 с.
21. Мєрошевський Ю. Російський «польський комплекс» і простір УЛБ. Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури». Київ : Критика, 2005. С. 195–209.
22. Стрільчук Л. В. Україна – Польща: від добросусідських відносин до стратегічного партнерства (кінець ХХ – початок ХХІ століття) : монографія. Луцьк : Волинські старожитності, 2013. 608 с.
