ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПАРКОВОЇ КУЛЬТУРИ ВІННИЧЧИНИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ. (НА ПРИКЛАДІ ПАРКІВ-ПАМ’ЯТОК САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ)
Анотація
У статті теоретично осмислене поняття «паркова культура», досліджена її історико-культурна складова частина. На основі авторської концепції українських вчених розкрито зміст паркової культури, її функціональні особливості і стратегічні пріоритети, серед яких головним є збереження історико-культурної спадщини. Проаналізовано міждисциплінарні підходи до розуміння історико-культурних тенденцій розвитку природно- заповідних територій, що дало змогу розкрити основні розбудовчі тенденції паркових територій і зон. Відповідно до реєстру Природно-заповідного фонду України в статті зазначено, осмислено і розкрито визначальну роль і значення парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення в сучасному культурному просторі Вінниччини. Наголошено на історико-культурному значенні кожного парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва, визначено їхній соціокультурний, економічний та туристичний потенціал. Зокрема, досліджено історико-культурний ресурс парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення Вінниччини, визначено основні історичні етапи їх розвитку відповідно до визначених у темі хронологічних межах, а саме: 1 етап (1985–1991 рр.) – період перебудо- ви і розпаду СРСР; 2 етап (1991 р.– сьогодення) – становлення і удосконалення законодавства незалежної України; 3 етап (2014 – сьогодення) – реформа децентралізації. Зазначені етапи мають важливе історико-культурне зна- чення для розвитку парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, їх збереження. Розглянуто питання активної уваги та участі зацікавлених у розвитку парків-пам’яток садово-паркового мистецтва стейкхолдерів, доведено їх беззаперечну роль у відродженні, становленні і популяризації сучасної Вінниччини.
Посилання
2. Вінницька обласна державна адміністрація. URL: http://www.vin.gov.ua/ (дата звернення : 20.12.2020).
3. Децентралізація та реформа культурних послуг : онлайн-презентація та обговорення результатів проекту. URL: https://decentralization.gov.ua/news/12522 (дата звернення : 15.11.2020)
4. Ефективне врядування. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України. URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/efektivne-vryaduvannya/reforma-decentralizaciyi (дата звернення : 15.12.2020)
5. Законодавство України. Верховна Рада України. Офіційний веб-портал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення : 25.12.2020)
6. Кисельов Ю.О., Ужела М.І. Історико-культурні рекреаційні ландшафти Прикарпаття. Охорона довкілля : збірник статей ХV Всеукраїнських наукових Таліївських читань. Харків, 2019. С. 32‒34.
7. Копієвська О. Правове регулювання відносин у сфері культури. Право України. 2004. № 8. С. 82–85.
8. Копієвська О.Р. Паркова індустрія : підручник. Київ : НАКККіМ, 2015. 220 с.
9. Науменко Л. Історико-культурні заповідники України – діалог сучасників з минулим мовою експонатів. Наукові записки з української історії. 2012. Вип. 32. С. 34–38.
10. Павловський А.А. Злет і крах соціалізму в СРСР: наслідки та уроки для України. Київ : Кий, 1999. 174 с.
11. Природно-заповідний фонд України. URL: https://pzf.land.kiev.ua/pzf-obl-2.html (дата звернення : 25.12.2020)
12. Смолій В. Горбачовська «перебудова»: український контекст (до 30-річчя проголошення курсу). Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. 2016. Вип. 21. С. 8–11.
13. Стельмах В. Природні та історико-культурні рекреаційні об’єкти Рівненщини. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2013. Вип. 43. Ч. 1. С. 92–98.