МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДЕЛЕГІТИМАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВЛАДИ
Анотація
Нестабільність є визначальною рисою політичного процесу в Україні. Відсутність тривалої традиції суве- ренного державотворення в умовах сталої демократії заклала підвалини проблем легітимності політичної вла- ди в Україні на сучасному етапі державного будівництва. Проблеми, пов’язані з утратою підтримки та довіри громадян, є особливо відчутними для незміцнілих політичних інститутів українського суспільства. За часи незалежності криза легітимності політичної влади набула всеохоплюючого характеру в українській політичній системі. Це призвело до формування процесу делегітимації політичної влади. Найбільших репутаційних утрат від процесу делегітимації зазнав інститут президентства. Кульмінацією цих процесів для інституту прези- дентства в Україні стали події Революції гідності 2013–2014 рр. та обрання президентом «не політика» В. Зеленського у 2019 р, яке стало проявом тотальної делегітимації української політичної еліти. Проблеми делегітимації президентської влади значною мірою залишаються поза увагою українського нау- кового співтовариства. Про це свідчить недостатнє висвітлення означеної проблеми у вітчизняній науковій літературі. Однак актуальність кризових явищ в українській політичній системі та невирішеність проблем делегітимації президентської влади в політичному процесі України стимулюють наукову зацікавленість цією проблематикою. З огляду на це, автор пропонує інструментарій, який стане у нагоді в наукових розвідках, пред- метом яких є делегітимація президентської влади. У статті розглянуто два рівня методології: загальнонауковий та конкретно-науковий. У рамках загальнона- укового рівня методології проаналізовано можливості застосування для дослідження технологій делегітимації президентської влади таких підходів: інституційного, історичного, соціокультурного, аксіологічного, системно- го, біхевіорального, діяльнісного, синергетичного. У рамках конкретно-наукового рівня методології встановлено евристичний потенціал таких спеціальних методів: спостереження, статистичного аналізу, математичного моделювання, психологічного аналізу, політичного прогнозування, політичного моделювання, контент-аналізу, case study.
Посилання
2. Lipset S.M. The Confidence Gap: Business, Labor, and Government in Public Mind. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 1983. 434 p.
3. Рибак І.В. Інформаційно-маніпулятивні технології політичної делегітимації в Україні: позаелекторальний контекст. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія «Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін». 2014. Спец. вип. С. 406–412.
4. Савченко В.Ф., Шестаковська Т.Л. Наукове дослідження: задум, реалізація, результати : монографія. Мена : Номінант, 2013. 256 с.
5. Парсонс Т. О социальных системах / пер. с англ. В.Ф. Чесноковой. Москва : Академический проект, 2002. 832 с.
6. Easton D. An Approach to the Analysis of Political Systems. World politics. 1957. № 9. P. 383–400.
7. Алмонд Г.А., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии. Политические исследования. 1992. № 4. С. 122–134.
8. Almond G.A., Verba S. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Nations. Princeton, New Jersey : Princeton University Press, 1963. 562 p.
9. Теоретические основы системного анализа / под. ред. В.И. Новосельцева. Москва : Майор, 2006. 592 с.
10. Політологія (модульний курс) : навчальний посібник / Б.О. Галь та ін. Дніпро : Національний гірничий університет, 2013. 141 с.
11. Ващенко К.О. Основні форми і принципи дослідження політичного аналізу й прогнозу. Політичний менеджмент. 2007. № 1. С. 165–172.
12. Ключник Р.М. Криза у політичній системі: проблеми методології дослідження. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Філософія. Соціологія. Політологія». 2015. № 2. С. 105–111.
