Історичні аспекти архітектурно-просторової організації вулиці Лесі Українки у Луцьку

Анотація

Дослідження присвячене аналізу архітектурно-просторової організації вулиці Лесі Українки як важливої складової містобудівної, архітектурної та духовної спадщини міста Луцька. . Зважаючи на величезні масштаби руйнацій, яких зазнала культурно-історична спадщина України впродовж ХХ століття, зростає духовна та культурно-просвітницька роль храмів та монастирів у житті країни. Відтак реставрація, реконструкція та відбудова пам‟яток архітектури стає дієвим інструментом духовного і національного розвитку, відродження самосвідомості українського народу. В останні роки зріс інтерес до історико-архітектурної спадщини та внутрішніх закономірностей містобудови, що зумовило необхідність пошуку шляхів розвитку. У статті розглянуто соціально-економічні та культурні аспекти, що обумовили становлення вулиці Лесі Українки як центральної вулиці Луцька. Виділено основні періоди розбудови вулиці Лесі Українки. Проаналізовано художні особливості декору будівель вулиці Лесі Українки у Луцьку кінця ХІХ – початку ХХ ст. Вулиця Лесі Українки репрезентує піввідношення місцевих (автохтонних) та запозичених рис у формуванні образу міста. Поряд з давньою забудовою та швидким темпом зміни об‟ємно-планувальної структури, індивідуальність та своєрідна архітектурно-просторова організація історичних містобудівельних комплексів Луцька, а також питання взаємозв'язків форми та середовища набирають все більшої актуальності та потребують поглибленого вивчення. Виходячи з викладеного вище, ретроспективний аналіз ґенези та еволюції архітектурно-просторової організації міст Волині є одним з актуальних завдань історії архітектури. Результати дослідження необхідні як підгрунтя для розробки програм подальшого розвитку історичних поселень, для яких завжди актуальною залишається проблема збереження історично сформованої образно-функціональної своєрідності середовища.