Особливості перевірки та фільтрації радянських громадян репатріаційними органами СРСР

  • Олександр Удот
Ключові слова: репатріація, переміщені особи, політична фільтрація, перевірочно-фільтраційні пункти

Анотація

У статті досліджується інфраструктура органів репатріації, створених для вирішення одного з основних завдань післявоєнної відбудови СРСР – набуття великої кількості дешевої робочої сили.

За даними Управління уповноваженого Ради Народних Комісаров (Ради Міністрів) СРСР в справах репатріації, створеного в жовтні 1944 року, за межами СРСР на той час перебувало біля 5 млн. радянських громадян, з яких, понад 3 млн. находились в зоні впливу держав-союзників та до 2 млн. - в зоні впливу СРСР. Крім того, вціліло приблизно 1,7 млн. військовополонених. Радянське керівництво було гостро зацікавлене у поверненні усіх без виключення переміщених осіб, крім того, в СРСР та на Заході були кардинально протилежні погляди на права людини та свободу вибору підданства. Тому пріоритетним завданням таборів створених установами Радянського Союзу – політична фільтрація й статистичний облік осіб, які тривалий час перебували за кордоном.

Відчули на собі безмежне свавілля радянської системи особи, які в період окупації прийняли німецьке підданство, так звані «фольксдойчі», та родини тих, хто співпрацював з окупаційною владою чи просто перебував на службі в німецьких установах, переселенці з Польщі та реемігранти з Франції, військовополонені, в’язні німецьких концтаборів (інтерновані) та люди, які насильно були вивезені на роботу до Німеччини (остарбайтери).

Посилання

1. Шевяков А. А. «Тайны» после военной репатриации / А. А. Шевяков // Социологические исследования. – 1993. – № 5. – С. 3–11.
2. Вольхин А. И. Деятельность органов госбезопасности Среднего Урала среди репатриантов в 1945–1946 годах / А. И. Вольхин // Исторические чтенияна Лубянке. 2001 год. Отечественные спецслужбы в послевоенные годы. 1945–1953 гг. – 2002. – Вып. 5. – С. 70–75.
3. Земсков В. К вопросу о репатриации советских граждан 1944–1951 годы / В. Земсков // История СССР. – 1990. – № 4. – С. 151–165.
4. Пастушенко Т. Остарбайтери з Київщини: вербування, примусова праця, репатріація (1942–1953) /Т. Пастушенко / НАН України. Ін-т історії України. – К: Інститут історії України, 2009. – 284 с.
5. Старожук С. Заручники Другої світової війни / С. Старожук // Історія України. – 2002.– № 35. – С. 5–12.
6. Мелешко Н. Б. Організація перевезення «переміщених осіб» територією Української РСР на початковому етапі репатріації (вересень-грудень1944р.) / Н. Б. Мелешко // Вісник академії праці і соціальних відносин ФПУ. – 2013. – № 1. – С. 139-143.
7. Куницький М. П. Примусова репатріація радянських громадян до СРСР після Другої світової війни (український вектор) / Михайло Петрович Куницький: Монографія. – Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. – 248 с.
8. Закон о пятилетнем плане восстановления и развития народного хозяйства УССР на 1946–1950 гг. − К.: Укр. изд-во полит. лит-ры, 1946. − 47 с.
9. Вознесенский Н. А. Военная экономика СССР в период Отечественной войны / Николай Алексеевич Вознесенский. − М.: Образцовая типография, 1948. − 197 с.
10. Земсков В. Н. Репатриация перемещенных советских граждан // Война и общество, 1941-1945. книга вторая. - М.: Наука, 2004 // http://scepsis.net/library/id_1234.html
11. Мелешко Н.Б. Відділи у справах репатріації виконкомів обласних Рад Української РСР (1945-1953): організація, функції, діяльність / О.В. Потильчак, Н.Б. Мелешко // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. – № 262. – Черкаси: Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, 2013. – С. 114-122 с.
12. Мелешко Н.Б. Розвиток мережі прикордонних збірно-пересильних пунктів Народного комісаріату оборони (Міністерства збройних сил) СРСР у системі репатріаційних органів Української РСР (1946-1951 рр.) / Н.Б. Мелешко, О.В. Потильчак // Війна. Окупація. Пам’ять: Примусові робітники з України в окупованій Європі: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, м. Київ, 27 вересня 2012 р. / Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України НАН України; упоряд.: Р.І. Пилявець, В.М. Яременко. – К.: НВЦ «Пріоритети», 2012. – С. 159-168.
13. Пастушенко Т.В. «В’їзд репатріантів до Києва заборонено…»: повоєн. життя колиш. остарбайтерів та військовополонених в Україні / Тетяна Пастушенко; Ін-т історії України НАН України, Нім. фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє». – К., 2011. – 164 с. – Бібліогр.: С. 146–164.
14. Кравченко А. Українські невільники Третього Рейху (минуле і сучасність): Публіцистична хроніка / А. Кравченко, С. Батурин – Львів: Кальварія, 2005. – 235 с.
15. Вольхин А. И. Деятельность органов госбезопасности Среднего Урала среди репатриантов в 1945–1946 годах / А. И. Вольхин // Исторические чтения на Лубянке. 2001 год. Отечественные спецслужбы в послевоенные годы. 1945–1953 гг. – 2002. – Вып. 5. – С. 70–75.
16. Стрільчук Л.В. Примусова репатріація радянських громадян та створення таборів для переміщених осіб у перші повоєнні роки / Л.А. Стрільчук // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк, 1998. – Випуск 3. – С. 129-133.
17. Ліньов А.А. Репатріація з окупаційних зон союзників антигітлерівської коаліції мешканців Південно- Західного регіону УРСР в 1945-1953 роках // Наукові праці. Том 52. Випуск 39 Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського. – 2006
18. Вронська Т. В. Режимно-обмежувальні заходи органів на визволеній території України під час Великої Вітчизняної війни та в перші повоєнні роки // Сторінки воєнної історії України. Зб. наук. пр. Вип. 1. – К., 1997. – С. 125–143.
Опубліковано
2018-10-25
Як цитувати
Удот, О. (2018). Особливості перевірки та фільтрації радянських громадян репатріаційними органами СРСР. Літопис Волині, (19), 146-150. вилучено із http://litopys.volyn.ua/index.php/litopys/article/view/96
Розділ
Статті