ОСВІТНІ МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ САМУРАЇВ У ЯПОНІЇ ХVІ – СЕРЕДИНИ ХІХ СТ.

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі, яка стосується організації та еволюції освітніх моделей навчання самураїв у ХVІ – середині ХІХ ст. Самураї у Японії впродовж багатьох століть були найвпливовішим суспільним прошарком. Вони витіснили традиційну японську аристократію з місця провідної політичної сили країни і створили власну державно-політичну систему – сьоґунат. У різні епохи зміст поняття «самурай» трансформувався згідно з конкретно-історичними обставинами, проте його головним складником лишалася військова служба. Такий статус у суспільстві значною мірою забезпечувався ефективною системою виховання та навчання з раннього дитинства в самурайських сім’ях та школах різного типу. Самурай проходив довгий та непростий шлях навчально-виховного процесу впродовж усього життя. Аби стати справжнім воїном, потрібно було сформувати та виробити в собі основні принципи моралі та навчитися досконало володіти всіма бойовими мистецтвами та спеціалізаціями.У 15 років юнак здійснював обряд посвячення в самураї, одержував справжній бойовий меч, із якими не розлучався впродовж життя, і цим завершувався перший етап навчально-виховного процесу, який можна умовно назвати сімейним. У Японії ХVІ – першої половини ХІХ ст. функціонували навчальні заклади різного типу, що забезпечували якісну освіту представникам самурайського стану. Рівень здобутої освіти давав можливість самураєві бути майстром бойових мистецтв, сприяв формуванню вольових якостей, дисципліни та розумовому мисленню, які були необхідними як у повсякденних бойових практиках, так і в реалізації кар’єрних устремлінь. У статті звертається увага на те, що моделі організації самурайської освіти були загалом ефективними і її результати впливали в тому числі й на формування нового обличчя японської ідентичності.Освітня система самураїв виявилася здатною пристосовуватися до нових суспільних умов і забезпечити формування нових критеріїв та засад культурно-освітнього рівня самурая. І йшлося не лише про рівень фахової підготовки як воїна, а й про формування основних базових принципів моралі, етики та поведінки, які були важливими у житті та суспільному статусі самураїв.