НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ: ДОСВІД 1980-Х РОКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР

Анотація

У статті проаналізовано здійснення освітньої реформи у школах УРСР у контексті реалізації Постанови ЦК КП УРСР i Ради Міністрів УРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи» (1984 р.). Вона покликана була покращити навчальну і виховну діяльність учнів, здійснити перехід від десятирічної до одинадцятирічної шкільної освіти. Це зумовлювалося подоланням деструктивних процесів і явищ, які накопичилися у радянському суспільстві, та спробою вирішити освітні проблеми і не втрачати міжнародні позиції. Основні напрями виховання мали бути реалізовані у школі та поза її межами, меседжами якого залишалися принципи ленінізму.У роботі наголошено, що «перебудова» створила оптимальні можливості задля реалізації основних засад освітнього реформування у школі. Скориставшись офіційними гаслами, заклади освіти спрямували власні зусилля на це. Процес був тривалим та потребував уваги з боку державних та місцевих органів. Перші, з одного боку, продовжували бути інертними або здійснювали відповідні заходи завуальовано, другі – споглядали на них і вимушені були реагувати на педагогічну громадськість. Акцентовано, що саме вчителі стали вирішальною силою у цьому процесі. Вони продовжували виконувати власну місію, вивчаючи особливості навчання, розвитку і взаємодії з дітьми шестирічного віку. Для них це було новим і справжнім викликом. Учителі у дошкільних закладах та школах здійснювали відповідну роботу не лише з дітьми, а й із їхніми батьками, педагогічною спільнотою. Доведено, що основним завданням діяльності з дітьми шестирічного віку є їх підготовка до подальшого шкільного, дорослого життя. Напрямами роботи з ними були такі: розвиток мови та мовлення, дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил поведінки, формування здорового способу життя тощо. Це здійснювалося шляхом бесід, читання, практичної діяльності, екскурсій.Зазначено, що не всі батьки віддавали навчатися своїх дітей із шестирічного віку через їх скептичне ставлення до змін, відсутність підготовки. Існували і проблеми, які потребували вирішення: кадрові, науково-методологічні, матеріальні. Усе ж шкільна реформа наблизила демократичні зміни, які відбулися уже в наступних періодах існування українського суспільства.