«ЗЛОЧИН І ПОКАРАННЯ»: СИСТЕМА ЦЕРКОВНОГО СУДОЧИНСТВА В ПІЗНЬОПРОТЕСТАНТСЬКИХ ГРОМАДАХ ХЕРСОНЩИНИ І КИЇВЩИНИ СЕРЕДИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

В статті здійснено аналіз внутрішнього життя пізньопротестантських спільнот Херсонської та Київської губерній середини ХІХ – початку ХХ століття. Встановлено, що дослідження церковного судочинства громад дає змогу споглянути на систему взаємовідносини між її представниками, способи пошуку діалогу та консенсусу в процесі вирішення конфліктних ситуацій, методи покарання за правопорушення. Визначено, що примус до дотримання релігійних норм та правил є необхідністю для функціонування та діяльності будь-якої релігійної організації. Виявлено, що система впливу на порушника в середовищі пізньопротестантських громад здійснювалась не насильницьким способом, але виключно за допомогою вербальних методів: духовних настанов, моральних доган та релігійних заборон. Визначено, що постійні релігійні переслідування та утиски спонукали пізніх протестантів вирішувати конфліктні ситуації між собою в межах громади. Засвідчено, що в таких випадках звернення до державних судових установ, які часто арештовували членів громад за релігійні переконання, було ганьбою та колосальною іміджевою втратою. Встановлено, що саме з цієї причини пізньопротестантські спільноти намагалися віддзеркалити державну судову систему у власному середовищі. Виявлено, що основними причинами покарання правопорушників були непокора рішенням громади, відступлення від догматики віровчень, невиконання Біблійних заповідей та рецидив порушень. Показано, що система покарання складалась із декількох етапів, які відповідали текстам Святого Письма: умовляння на одинці, переконування в обмеженому колі свідків, винесення проблеми на загальні збори громади, яка вирішувала питання шляхом голосування. Доведено, що порушник мав право до останнього моменту здійснити акт розкаяння та бути помилуваним і прощеним. Визначено, що методом покаранням для порушника було відлучення його від церкви із забороною бути присутнім на зібранні та брати участь у Причасті. Встановлено, що повернення до громади мало спроваджуватися розкаянням, випробувальним терміном та голосуванням членів спільноти. Таким чином проаналізовано систему взаємовідносин в протестантських громадах крізь призму їх судочинства.