ТРАНСФОРМАЦІЯ Й ЕВОЛЮЦІЯ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ ЯПОНІЇ:  ВІД ПЕРІОДУ МЕЙДЗІ (1868–1912) ДО СУЧАСНОЇ ДОБИ

Анна Шеремета

doi:10.32782/2305-9389/2025.32.30

Анна Шеремета Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0009-0006-6041-3829

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.32.30

Ключові слова: Японія, культурні традиції, трансформація, еволюція, період Мейдзі, традиції та інновації

Анотація

У статті проаналізовано специфіку трансформаційного процесу й еволюцію культурних традицій Японії: від періоду Мейдзі (1868–1912 роки) і до нашого часу. Період Мейдзі став важливим етапом розвитку японського суспільства, адже країна, яка подолала століття самоізоляції, перейшла на етап активної модернізації, упровадження західних технологій, адміністративних реформ і соціальних змін. При цьому відбувалася поступова адаптація усталених звичаїв і традицій до нових умов, вони не зникли, а, пройшовши процес переосмислення, поступово інтегрувалися в нову соціокультурну реальність. У статті проаналізовано вплив модернізаційних процесів періоду Мейдзі на різні сфери культури Японії, зокрема освіту, мистецтво, літературу, релігію тощо.Особлива увага приділяється впливу синтоїзму й буддизму на формування національної культурної ідентичності, зміні статусу самурайського класу та впливу останнього на формування сучасного культурного коду Японії.Також відзначаються подальші етапи розвитку японської культури ХХ–ХХІ століть, зокрема й періоду після Другої світової війни, який ознаменувався для Японії економічним бумом і посиленою інтеграцією у світову спільноту. Окреслюються процеси, які вплинули на формування сучасних культурних традицій Японії як симбіозу традиційного й інноваційного. Аналізується вплив процесів глобалізації на традиційні мистецтва Японії, серед яких – театр Но, Кабукі, чайна церемонія, ікебана. Окрема увага приділяється розвитку японської кухні й національного одягу. Акцентовано увагу на популяризації японських культурних традицій у світі, зокрема через феномен «культурного експорту», який відобразився в поширенні аніме, манги, японської моди, дизайну та кухні за межі самої Японії. Таким чином, у статті виклали комплексний аналіз трансформації та еволюції культурних традицій Японії протягом останніх століть, відображаючи, що Японія змогла не лише зберегти свою самобутність, а й досягти балансу в поєднанні традицій та інновацій.

Посилання

1. Іванівська О., Курас А. Культура Японії: близька й далека одночасно. Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті : матеріали 85 Міжнародної ювілейної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченої 135-річчю Національного університету харчових технологій, 11–12 квітня. Київ : НУХТ, 2019. Ч. 3. С. 452.
2. Колісниченко О.В. «Вестернізація» та «освічений націоналізм» в Японії доби Мейдзі. Історіосфера : матеріали Шістнадцятої наук. конф. викладачів, здобувачів вищ. освіти та молодих учених Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (7–8 квітня 2017 р.). Одеса : ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, 2017. С. 118–123.
3. Мозгова Т.А. Проблема пошуку культурної ідентичності в японській духовній традиції епохи Мейдзі (межа ХІХ– ХХ ст.). Політологічний вісник. 2012. Вип. 66. С. 39–46.
4. Яремова З.І., Нестерчук І.К., Тарасова В.В. Гастрономічні особливості Японії. Туризм. Географія. Екологія: інновації, освіта, бізнес : матеріали І Міжнар. наук.-практ. онлайн-конф. (23–24 травня 2024 р., м. Житомир). Житомир : Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2024. C. 13–15.
5. Cusick J. Cultural Characteristic Continuity: Basis for Rapid Foreign Scientific, Engineering, and Technological Transformation in Meiji era Japan (1868–1912). Prof. Romualdas Sviedrys SS 6163 Guided Readings in History of Science. 2009. 39 р.
6. Teranishi J., Teranishi J. Japanese Economy and Culture After the Meiji Restoration. Culture and Institutions in the Economic Growth of Japan. 2020. Р. 307–335.
7. Tsukahara Y. State Ceremony and Music in Meiji-era Japan. Nineteenth-Century Music Review. 2013. № 10 (2). Р. 223–238.
8. Осадча Ю. Цубоуті Сьойо як теоретик і реформатор японської писемності. Вісник Львівського університету. Серія «Філологічна». 2011. № 54. С. 337–347.
9. Накорчевський А.А. Гуманітарні знання й освіта в Японії XVII–XXI ст. Східний світ. 2018. № 1 (98). С. 62–87.
10. The Evolution of Gaming Culture in Japan: From Arcades to Mobile Gaming. 2024. URL: https://carterjmrn.com/blog/the- evolution-of-gaming-culture-in-japan-from-arcades-to-mobile-gaming/ (дата звернення: 03.03.2025).