КУЛЬТУРНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ЯПОНІЇ: ВІД ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ ДО КУЛЬТУРНОЇ ЕКСПАНСІЇ

Анотація

В умовах глобалізації сучасного світу для кожної з країн актуальними є проблеми, пов’язані з вирішенням двоєдиного завдання у сфері культури: культурної модернізації – виведення виробництва національного культурного продукту на рівень конкурентоспроможності на світовому ринку і поряд із цим збереження та пропагування своєї власної етнонаціональної культури та традицій, які є виразними маркерами національної самобутності. Адже саме через культуру відбувається ствердження держави на міжнародній арені, формується позитивний імідж, привабливий для міжнародної спільноти. Японія чи не єдина країна у світі, культурний розвиток якої фактично не зазнавав (або ж зазнавав дуже незначних) впливів ззовні. Певним зломом стала революція «Мейдзі Ісін» 1867–1868 років, проте, попри суспільно- політичні трансформації цього періоду, Японія все ж продовжувала залишатися монокультурною аж до часу завершення Другої світової війни. А втім, Японська держава зуміла здійснити надзвичайний стрибок у культурній модернізації починаючи із другої половини ХХ століття. Торуючи шлях культурної експансії, Японія вдається до використання найсучасніших технологій, знаходячи нові форми для пропагування й виходу власної національної культури на світові ринки. І хоча Японія дещо пізніше порівняно з державами Європи чи США підійшла до розуміння значення «м’якої сили» в міжнародній політиці, проте з кінця ХХ століття надшвидкими темпами почала надолужувати втрачені шанси. Поступ на шляху культурної модернізації та результати трансформації політики пам’яті Японії є досить значущими, а тому досвід цих модернізаційних процесів, наприклад, міг би бути взятий за взірець і слугувати моделлю для творення сучасної та ефективної політики пам’яті в Україні, що особливо актуалізується в умовах сучасної російсько-української війни.