РАДЯНСЬКА ПРОПАГАНДА НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ВІЙНИ СПРАВЕДЛИВІ ТА НЕСПРАВЕДЛИВІ
Анотація
У статті досліджено особливості підготовки суспільства в СРСР до можливого воєнного конфлікту. Акцентовано на тому, що радянська пропаганда прагнула сформувати свій особливий погляд на інтерпретацію норм міжнародного права. Так, ані лідери країни, ані численні пропагандисти не заперечували можливості нападу на іншу країну. «Справедливою» визнавали війну, яка є «продовженням політики прогресивних, революційних класів», яка слугує «інтересам народу». А несправедлива – це та, яка розв’язана в інтересах капіталістів та експлуататорів. Питання, хто нападав, а хто захищався, у цьому контексті взагалі не мало виникати. Акценти було змінено принципово. Червона Армія буде вести війну за справу всього «прогресивного людства», проти «реакції, експлуатації, контрреволюції». Отже, будь-яка війна, хоча би де вона велася і хоча би хто її почав першим, з участю Червоної Армії в будь-якому варіанті апріорі буде справедливою. Навіть у разі нападу СРСР на будь-яку країну війна буде аж ніяк не окупаційною, загарбницькою, а революційною і, більше того, – громадянською. Адже під час наступу Червоної Армії населення, а конкретно трудівники капіталістичних країн, будуть надавати їй цілковиту підтримку і допомогу. Так, головним завданням проголошували перетворення ізольованої революції на революцію всесвітню. Й. Сталін багаторазово підкреслював незрівнянну зацікавленість саме СРСР у здійсненні світової революції, адже це гарантовано убезпечило б країну від реставрації старих буржуазних порядків, допомогло б остаточно викорінити атавізми капіталізму і побудувати нарешті соціалізм-комунізм. Відповідно, Червону Армію трактували як «зброю визволення трудящих усіх країн». Доведено, що радянська пропаганда в міжвоєнний період була заснована на численних безпідставних класових штампах: очікуванні «світової революції», яка мала розпочатися у разі воєнної агресії; переконанні у «швидкій війні на чужій території»; свідомому заниженні воєнної спроможності потенційних противників тощо. Така воєнна доктрина дала змогу Й. Сталіну надзвичайно вільно поводитися з нормами міжнародного права й виступити разом зі своїм союзником А. Гітлером одним із паліїв Другої світової війни.
Посилання
2. Борисов Е., Селезнев К. Фашистский солдат. Правда, 1941. 9 августа.
3. Від Рейхстагу дo Івoдзіми. У пoлум’ї війни: Україна та українці у Другій світoвій / В. В’ятрoвич та ін. ; за заг. ред.
Я. Примаченкo. Харків : Клуб сімейнoгo дoзвілля, 2017. 352 с.
4. В’ятрoвич В. Війна і міф. Невідoма Друга світoва. Харків : Клуб сімейнoгo дoзвілля, 2016. 272 с.
5. Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). Київ : Альтернативи, 1999. 336 с.
6. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж – Нью-Йорк – Львів : НТШ, 1993. 658 с.
7. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). Київ : Альтернативи, 1999. 336 с.
8. Левітас Ф.Л. Друга світoва війна: український вимір. Київ : Наш час, 2012. 272 с.
9. Ленін В.І. Заключне слово по доповіді Всеросійського ЦВК і РНК про зовнішню і внутрішню політику 23 грудня.
Повне зібрання творів. 1974. Т. 42. С. 165–170.
10. Литвин В.М. Україна: міжвоєнна доба (1921–1938 рр.). Київ : Альтернативи, 2003. 512 с.
11. Литвин В.М. Україна у Другій світовій війні (1939–1945). Київ : Лі-Терра, 2004. 464 с.
12. Литoвченкo O., Литoвченкo Т. Книга Спустoшення. 1939–1945. Від війни дo війни. Харків : Фoліo, 2018. 219 с.
13. Мемуары Никиты Сергеевича Хрущова. Вопросы истории. 1990. № 7. С. 75–106.
14. Нікітенко К. 1941 – злочин і покарання: причини поразок Червоної Армії. Історичне розслідування. Львів : Triada
plius, 2014. 248 c.
15. Нікітенкo К. Пішаки Сталіна: міфoлoгеми радянськoї прoпаганди і правда істoрії. Львів : Левада, 2017. 604 с.
16. Осипов Н. Войны справедливые и несправедливые. Политучеба красноармейца. 1939. № 17. С. 19–27.
17. Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Київ ;
Ніжин : Лисенко М., 2010. 590 с.
18. Перечнев Ю.Г. О некоторых проблемах подготовки страны и Вооруженных сил к отражению фашистской агрессии.
Военно-исторический журнал. 1988. № 4. С. 42–50.
19. Реєнт О.П., Коляда І.А. Україна між світовими війнами (1914–1939 рр.): Події. Люди. Документи. Нариси історії.
Київ : Школа, 2004. 542 с.
20. Самсонов А.М. Знать и помнить. Москва : Политиздат, 1989. 368 с.
21. Семененко В.И., Радченко Л.А. Великая Отечественная война: как это было… Харьков : Клуб семейного досуга,
2008. 416 с.
22. ХVІІ съезд Всесоюзной Коммунистической партии (б). Стенографический отчет. Москва : Партиздат, 1934. 716 с.
23. Чернышев Ф. Блеф гитлеровского военного могущества. Знамя. 1939. № 1. С. 251–267.
24. Шпанов Н. Первый удар (Повесть о будущей войне). Знамя. 1939. № 1. С. 14–122.