ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ
Анотація
У добу середньовіччя демографічні процеси впливали практично на усі сфери життя тогочасного західноєвропейського суспільства. Зміна демографічних показників зумовлювалась різними чинниками: природно-біологічними, соціальними, економічними. У період раннього середньовіччя демографічну ситуацію в Європі визначали насамперед міграційні рухи, які змінили етнічну карту континенту, вплинули на склад населення багатьох європейських країн, їхній, побут і традиційну культуру. Починаючи з Х ст. спостерігалось стрімке зростання населення, яке набуло характеру «демографічного буму». Серед факторів, які позитивно вплинули на демографічну ситуацію в середньовічній Європі, назвемо: внутрішню колонізацію, т. б. освоєння раніше необжитих земель, зміну раціону харчування європейців, в якому значну роль починають відігравати м’ясо-молочні продукти, сувору заборону обмеження народжуваності, встановлену церквою, широке розповсюдження практики позашлюбних відносин, низький вік вступу у шлюб (для жінок він складав 15–16 років, для чоловіків – 18–19 р.). Демографічне зростання тривало до початку XIV ст., коли в Європі розпочалась епідемія «Чорної смерті». Втрати від неї оцінюються дослідниками від третини до половини населення західновропейських країн. Модель шлюбу в середньовічній Європі значною мірою була успадкована від античного Риму, де поруч із «офіційним» (законним) шлюбом широко розповсюдженою формою стосунків між чоловіком і жінкою був конкубінат. В еволюції середньовічної шлюбної традиції важливим етапом стало поступове утвердження моногамного християнського церковного шлюбу, який з XIV ст. став єдиною законною формою подружніх союзів. Рівень народжуваності в Середні віки стабільно залишався високим (7-8 дітей на сім’ю), однак високою була й дитяча смертність (близько половини дітей не доживали до десятилітнього віку). Великі показники смертності зберігались і серед дорослих. Факторами, які негативно впливали на демографічну ситуацію, були насамперед війни, голод та епідемії. Як наслідок показник середньої тривалості життя в Західній Європі заледве сягав 40–45 років для чоловіків і 35 років для жінок. В період пізнього середньовіччя спостерігалась тенденція до поступового зменшення показників дитячої смертності та поступового збільшення середньої тривалості життя.
Посилання
2. Баччи М.Л. Демографическая история Европы. Санкт-Петербург : Александрия, 2010. 304 с.
3. Бессмертный Ю.Л. Жизнь и смерть в средние века. Москва : «Наука», 1991. 235 с.
4. Дюби Ж. Куртуазная любовь и перемены в положении женщин во Франции XII в. / Пер. с фр. Е. Ю. Симакова. Одиссей. Человек в истории. 1990. Москва, 1990. С. 90–96.
5. Гудман Р. Как жить в эпоху Тюдоров: повседневная реальность в Англии XVI века / Пер. с англ. А.А. Белимовой. Москва : КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2021. 384 с.
6. Козьякова М.И. История. Культура. Повседневность. Западная Европа: от античности до ХХ века. Москва : Весь мир, 2002. 358 с.
7. Крижановська О.О., Крижановський О.П. Історія середніх віків. Курс лекцій. Київ : «Либідь», 2004. 365 с.
8. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада / Пер. с фр. под общ.ред. В.А. Бабинцева ; послесл. А.Я. Гуревича. Екатеринбург : У-Фактория, 2005. 560 с.
9. Монтанари М. Голод и изобилие: история питания в Европе. Санкт-Петербург : Алесандрия, 2009. 279 с.
10. Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. Москва : «Высшая школа», 1976. 247 с.