ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЩОДО ПРОДОВОЛЬЧОГО ПОСТАЧАННЯ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ У 1929–1933 РОКАХ (НА ПРИКЛАДІ ХАРКОВА)

Анотація

У статті досліджується матеріальне становище українських робітників (на матеріалах міста Харкова) під час сталінського комуністичного штурму, доводиться, що внаслідок економічної кризи погіршилося продуктове забезпечення працівників за картками й у громадських їдальнях. Авторка пропонує розглядати нестачу продовольства та прояви голоду серед робітників Харкова та загалом в Українській Соціалістичній Радянській Республіці в першій половині 1930-х років як наслідок здійснення штурмових методів комуністичного будівництва та примусового вилучення в селян хліба методом продрозверстки. Вилучений у селян хліб потрапляв за кордон. Валюта, отримана від продажу зерна, використовувалася для зведення новобудов першої п’ятирічки. Фінансування величезних капіталовкладень держава здійснювала завдяки випуску додаткової кількості грошей, не забезпечених товарами, що спричинило інфляцію і, як наслідок, економічну кризу. Унаслідок інфляції зросли ціни на вільному ринку. В умовах здійснення примусових хлібозаготівель і економічної кризи в держави не вистачало хліба для нормального продуктового забезпечення міських працівників, навіть у столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки, тому вона запровадила централізований розподіл продуктів, а потім поступово зняла із централізованого постачання низку категорій робітників. Як свідчать архівні дані та спогади іноземців, така політика радянського керівництва призвела до поступового погіршення продовольчого забезпечення працівників і членів їхніх родин, а впродовж 1932–1933 років – до проявів канібалізму, масових крадіжок на підприємствах харчової промисловості, а також до численних випадків смерті від голоду та хвороб великої кількості харків’ян.