ОЦІНКИ СТОЛИПІНСЬКОЇ АГРАРНОЇ РЕФОРМИ ОКРЕМИМИ ІНОЗЕМНИМИ ДОСЛІДНИКАМИ В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті проаналізовано наукові дослідження деяких іноземних істориків, що присвячені проблемам аграрного розвитку Волині й України в період проведення столипінської аграрної реформи. Проблема полягає в тому, що, по-перше, значна частина праць вітчизняних істориків ґрунтується на методологічних засадах, які зумовили тенденційність і однобічність у висвітленні окремих аспектів столипінської аграрної реформи загалом і на Волині зокрема. Особливо це стосується ідеологічно заанґажованих праць радянського періоду; по-друге, частина досліджень, навіть претендуючи на об’єктивність, має епізодичний характер і не дає можливості повною мірою відтворити важливі деталі та регіональні особливості реалізації столипінського аграрного курсу на Волині; по-третє, декларуючи нові підходи до вивчення та висвітлення проблеми, багато дослідників на практиці вдаються лише до ревізії усталених у попередні часи суджень, оцінок і висновків. У своїх дослідженнях вони послуговуються традиційними методами, ігноруючи сучасні досягнення світової історичної думки. Тому можливість сучасного об’єктивного дослідження зумовлено не лише застосуванням нових підходів і сучасних методологій, а й значним розширенням джерельної бази, залученням до наукового обігу важливих матеріалів і документів, які були раніше недоступні для дослідників. Столипінську аграрну реформу, зокрема її впровадження у Волинській губернії, вивчають уже понад сто років, однак і донині не вироблено єдиних підходів щодо її інтерпретації. Дослідження цієї проблеми на сучасному етапі є актуальним і із практичного погляду. Нині, в умовах понищеного агресією Російської Федерації аграрного сектору України, постає величезна кількість проблем соціально-економічного характеру. Особливо важливим, після нашої перемоги над ворогом, буде питання відновлення та реформування вітчизняного аграрного сектору і створення ефективної інфраструктури агропромислового комплексу. Це – питання не лише продовольчої, а й політичної безпеки української нації, тому дуже важливим є досвід усіх аграрних реформ, які відбувалися на нашій землі.