ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Анатолій Кравець; Олег Казмірчук

doi:10.32782/2305-9389/2023.28.01

Анатолій Кравець https://orcid.org/0000-0002-5289-8268
Олег Казмірчук https://orcid.org/0000-0002-4253-3337

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.28.01

Ключові слова: Брусиловський (Луцький) прорив, полки, австро-німецька армія, Південно-Західний фронт, запасні батальйони, союзники, загородження, оборонні споруди, саперні роти

Анотація

У статті розглянуто хід бойових дій Південно-Західного фронту на території України. Охарактеризовано наступальну операцію російської армії проти австро-угорських і німецьких військ, яка увійшла в історію під назвою Брусиловського (Луцького) прориву і походить від прізвища генерала О. Брусилова, який командував згаданим фронтом. Найважливіші бойові дії відбулися навесні-влітку, а також восени 1916 року та охопили значну частину української території – зокрема Волинь, Галичину, Буковину та Поділля. Проаналізовано потребу всіх воєнно-історичних подій, які відбувалися на території нашої держави впродовж її історії, зокрема і Першої світової війни. Вони здійснили значний вплив на перебіг бойових дій 1916–1917 років та відчутно вплинули на подальшу розстановку воєнно-політичних сил у Європі. Важливе значення мали операції 1916 року на Східному фронті. Війська мали, згідно з рішенням конференції в Шантіль’ї, у 1916 році здійснити комбінований удар проти Центральних держав на Російському, Італійському і Французькому фронтах. До складу військ Південно-Західного фронту входило 4 армії: 7-ма, командуючий – генерал від інфантерії Д. Щербачов, 8-ма, командуючий – генерал від кавалерії О. Каледін, 9-та, командуючий – генерал від інфантерії П. Лечицький, 11-та, командуючий – генерал від кавалерії В. Сахаров Операція являє собою видатне досягнення воєнного мистецтва. Внаслідок цього прориву фронт був переміщений на 80–120 км вглиб території супротивника. Війська О. Брусилова зайняли майже всю Волинь, Буковину і частину Галичини. Ця операція в ході всієї Першої світової війни отримала назву не за географічною ознакою, а на честь прізвища полководця.

Посилання

1. Андрусищин Б. Україна в роки Першої світової війни. Історія в школі. 1998. № 5-6. С. 10–14.
2. Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1914–1923 : у 2-х т. Львів, 1998. Т. 1. 524 с.
3. Волковинський В. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни. Український історичний журнал. 2004. № 7. С. 38–56.
4. Капустянський М. Похід українських армій на Київ – Одесу в 1919 році (короткий воєнно-історичний нарис): У 2-х кн. Мюнхен, 1946. 200 с.
5. Кравець А. Прорив Південно-Західного фронту Російської армії у 1916р. та його наслідки. «Волинь напередодні Першої світової війни». Науковий збірник матеріалів науково-практичної конференції (23 жовтня 2013р.) / Упоряд. О. Дем’янюк, А. Кравець. Луцьк : ЛПК, 2013. С. 59–68.
6. Кравець А. Брусиловський прорив. Українське державотворення: проблеми і сучасність. Тематичний зб. наук. праць. Вип. ІХ / Ред. кол.: Г. Бондаренко, О. Дем’янюк. Луцьк : ПП Іванюк В., 2014. С. 30–37.
7. Кравець А. Людські долі волинян часів Першої світової війни. Українське державотворення: проблеми і сучасність: збірник наукових праць. Випуск XIV / Ред. кол.: Г. Бондаренко, О. Дем’янюк. Луцьк : ПП Іванюк В., 2018. С. 56–62.
8. Кравець А. Волинськими стежками людських доль 1914–1918. Луцьк : Луцький педагогічний коледж, 2015. 128 с.
9. Кураєв О. Політика центральних держав щодо українського чинника у Першій світовій війні. Київська старовина. 2006. № 1. С. 73–86.
10. Литвин М. Історія галицького стрілецтва. Львів : Каменяр, 1991. 200 с.
11. Реєнт О. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз. Український історичний журнал. 2004. № 7. С. 3–37.
12. Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. Київ, 1995. 259 с.
13. Шапошнікова Н. Вплив подій Першої світової війни на національну свідомість українців. Українська соборність: ідея, досвід, проблеми. Київ, 1999. С. 8–94.