РЕЛІГІЙНИЙ ЧИННИК ЧЕСЬКОЇ ІММІГРАЦІЇ НА ВОЛИНІ (ДРУГА ПОЛ. ХІХ СТ.)

Анотація

Стаття на основі матеріалів архіві України та історичних документів розглядає один із чинників, що впливав на процеси оселення та життєдіяльності волинських чехів у другій половині ХІХ ст. Метою статті є аналіз суспільних, зокрема релігійних, процесів у середовищі іммігрантів – волинських чехів та впливів на них царської влади та російської православної Церкви. Показано релігійну невизначеність переважної частини іммігрантів на початку переселення, приналежність їх до різних християнських церков: католицької, «чеських братів», лютеранської, євангелістської, баптистської. Визначено цілі царської влади у протегуванні переселенських рухів чехів та наданні низки пільг: використання чеських іммігрантів як противаги католицьким впливам у регіоні, маніпулювання релігійними почуттями та господарськими потребами колоністів, використання лояльного ставлення іммігрантів до царату. Від початку чеської імміграції уряд, надавши чехам свободу віросповідання та підтримавши ідею створення Чесько-гуситської церкви, сприяв її організації, розробленню статуту, запрошенню священиків тощо, сподівався використати нову Церкву та її лояльних вірних як чинник витіснення католицьких настроїв у регіоні. Показано, що внаслідок невизначеності чехи не могли вирішити своє релігійне питання, створення нової церкви виявилося неможливим. Священики не змогли дійти згоди у богослужебних питаннях, а іммігрантська еліта не спромоглася переконати колоністів у необхідності існування власної національної Церкви як опори у збереженні ідентичних рис. Унаслідок цього влада та православна Церква відійшли від політики протекції, вдалися до агітації та прямого тиску через низку обмежувальних законів, що забороняли набуття права володіння землею, ліквідували окремі гуситські парафії та чеські волості, що призвело до масового прийняття чехами православ’я та початків поступового зросійщення.