ДЕРЖАВНИЦЬКО-ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВЛЕННЯ В’ЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО: ЧИТАЮЧИ РОМАН «ДІТИ ЯФЕТА» ІВАНА КОРСАКА
Анотація
Волинський письменник Іван Феодосійович Корсак нараховує у своїй творчій спадщині кілька десятків історичних портретів, присвячених знаковим особам як в українській, так і світовій історії, культурі, науці, техніці. Кілька творів – художні життєписи учасників Української революції 1917–1921 років. Серед цих романів вигідно виокремлюється «Діти Яфета» (Київ : Ярославів Вал, 2010), на сторінках якого І. Корсак описує становлення особистості В’ячеслава Казимировича Липинського, вписуючи його політичне зростання в тло подій Української революції. Наукова, публіцистична та літературна спадщина В. Липинського в новітніх дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених посіла гідне місце. Його політичні погляди стали вагомим надбанням української державницької думки першої чверті ХХ ст., адже саме йому вдалося сформулювати основні складники українського національного консерватизму, обґрунтувати історичний фундамент гетьманської влади. Водночас В. Липинський – забутий, викинутий із наукового дискурсу радянськими істориками, які заангажовано трактували військово-політичні події сторічної давнини. Із цього погляду роман І. Корсака «Діти Яфета» постає синтезом роздумів, оцінок, паралелей, пошуку місця особистості В. Липинського в державницькому дискурсі 20-х років ХХ ст. Роман-дослідження, роман-роздум, роман-застереження письменник побудував на значній роботі з документами й працями В. Липинського, на синтезі важливих віх життя головного героя твору, значенні другорядних персонажів, важливості сказаного, усвідомлення недоказаного. Зі сторінок роману помітно, як упродовж військово-політичних подій 1917 р. В. Липинський у своїх політичних поглядах починає щоразу більше тяжіти до монархічної форми правління, обмеженої демократичними інституціями. Така позиція політика ґрунтувалася на сприйнятті тогочасних суспільно-політичних подій, які межували з анархією та занепадом державницької ідеї, як таких, що потребують сильного державницького управління. Іван Корсак чітко визначив політичні орієнтири В. Липинського у довоєнний період, у часі Першої світової війни, під час доби українського державотворення, встановив їх зрілість в еміграційний період життя політика. З-поміж іншого, рефреном твору стає драма головного героя – він поступово став чужим і незрозумілим для своїх, водночас не став своїм для тих, кого вважав своїми.
Посилання
2. В’ячеслав Липинський та його доба : у п’яти книгах / упоряд. Т. Осташко, Ю. Терещенко. Київ : Темпора, 2010–2017.
3. Дем’янюк О.Й. Формування державницьких поглядів В. Липинського. Одинадцяті читання пам’яті В. Липинського «Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття». Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. С. 21– 24.
4. Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 : у 2-х т. Ужгород, 1930. Т. 2. 187 с.
5. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901–1914 рр.). Київ : Темпора, 2007. 272 с.
6. Корсак І. Діти Яфета. Київ : Ярославів Вал, 2010. 219 с.
7. Кушнір В. 125 років від дня народження В. К. Липинського. Календар знаменних і пам’ятних дат Волині. Луцьк : Твердиня, 2006. С. 58–62.
8. Лисяк-Рудницький І. Липинський В’ячеслав. Енциклопедія українознавства : у 10 т. Львів, 1994. Т. 4. С. 1292–1293.
9. Осташко Т. В’ячеслав Липинський: жертвопринесення. Тиждень. 2016. 22 вересня.
10. Осташко Т. Суспільно-політична діяльність В’ячеслава Липинського на тлі його листування. В. Липинський Повне зібрання творів, архів, студії, листування. Київ, 2003. Т. 1. С. 119–152.
11. Слабошпицький М. «Я хочу, щоб була Україна…». Із кореня дужого. Путівцями героїв історичних романів Івана Корсака. Київ : Ярославів Вал, 2018. С. 78–109.
12. Lipinski W. Szlachta na Ukraine. Udzial jej w zyciu narodu ukrainkiego na tle jego dziejow. Krakow, 1909.
