ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ТА НІМЕЦЬКИМ НАСЕЛЕННЯМ ГАЛИЧИНИ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1900–1914)

Анотація

В наведеній статті досліджується досить мало вивчена тема з історії німецької національної меншини на теренах України – а саме її стосунки із українським населенням Галичини перед Першою Світовою війною (далі – ПСВ). Для цього в матеріалі перш за все досліджено передумови появи німецьких поселенців на галицьких землях, стисло описано першу хвилю т. зв. «Йосифинської колонізації», подано думки дослідників щодо причин та особливостей цього явища. В статті також наведені проміжні статистичні дані щодо кількості німецьких поселень та їх мешканців від часу появи (80-ті роки ХVIII ст.) до початку ПСВ. Автором тезово висвітлені причини які з одного боку мали вплив на німецьку громаду Галичини, а з іншого – заклали фундамент майбутньої співпраці українців та німецьких поселенців, першою, та мабуть визначальною з яких є «Весна народів» 1848 року та зокрема Австрійська революція, яка мала неабиякий відгук в Галичині. Зокрема саме Головна Руська рада – як представницький орган українського національного руху, вперше звернулась до галицьких німців у спеціальній відозві (декларації) «Русини до німецьких громадян», що, на нашу думку, стало першим актом українсько-німецьких взаємин. В подальшому в статті коротко охарактеризовано середовище в якому опинилась німецька громада напередодні ПСВ – а саме, полонізація галицького регіону як наслідок отримання Галичиною автономії, конкуренція між поляками та українцями, що зростає та радикалізується. У викладі основного матеріалу зазначається що об’єднувало німецьких поселенців із українцями в умовах польського панування, наводяться конкретні приклади українсько-німецької співпраці на ниві початкової освіти, згадуються непересічні персони з числа галицьких німців які жили і працювали в Галичині, зокрема детально розгглянута подвижницька діяльність Теодора Цьоклера, священника та фундатора сиротинцю в Станіславі.