«Стокгольмський синдром», як кінцева мета тоталітарного режиму: від витоків до сучасности

Анотація

Стаття розповідає про тоталітаризм, про прагнення влади тримати людей у покорі, про голодомори, страх і тортури в СРСР. Автор показує складне життя в Україні і підкреслює, що вона займала важливе місце в імперії, якою був Радянський Союз, де були гарячі і голодоморні війни. Для позначення феномену покори у суспільстві Д. Ґрегем використовує іншу назву – «соціальний стокгольмський синдром». Дослідниця пропонує застосовувати це поняття в широкому розумінні, тобто маючи на увазі травматичну психологічну залежність не лише заручників, а й інших соціальних груп. На сайтах і блогах часто можна зустріти спроби зрозуміти психологічне підґрунтя пострадянського суспільства (найчастіше йдеться про деформації української національної ідентичності, втрату історичної пам‟яті, соціальну пасивність, неповноцінну еліту тощо), де для пояснення світоглядних змін радянських людей вживають термін «стокгольмський синдром». До порівняння Голодомору і Голокосту вдається й історик Людмила Гриневич, однак в іншому аспекті. Аналіз наслідків Голокосту свідчить про те, що багато людей, які стали свідками і жертвами тортур, всупереч усьому зуміли виховати в собі нове прагнення до життя та розвинути ділову і суспільну активність. Ознаками «соціального стокгольмського синдрому» можна вважати наявність симптомів посттравматичного стресового розладу в постраждалих від Голодомору та окремі симптоми історичної травми у їхніх нащадків, потужний емоційний зв‟язок із агресором, домінування радянської культурної парадигми над національною, брак самосвідомості, відмова від національної складової у світогляді постраждалих від геноциду, страх звільнення (бажання повернутися в СРСР), страх помсти, агресія проти нащадків «багатіїв», які розвалили Радянський Союз, очікування повернення «керівної ролі» Комуністичної партії та відродженнярадянської держави, раціоналізація та викривлення сприйняття епізодів насильства та «доброти» агресора («турботливий Сталін») як у безпосередніх учасників подій, так і в їхніх нащадків, які через своїх рідних засвоїли змінену пам‟ять про минуле Втім, Стокгольмський синдром діяв в головах колишніх рабів і його наслідки ще й зараз впливають на людей пострадянського простору.