ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ УДАРНИХ ГЕЛІКОПТЕРІВ AH‑64 «АПАЧ» ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ТАКТИЧНИХ ГРУП У ВОЄННИХ КОНФЛІКТАХ НА ПРИКЛАДІ ОПЕРАЦІЙ «БУРЯ В ПУСТЕЛІ» І «СВОБОДА ІРАКУ»

Ключові слова: операція «Свобода Іраку», операція «Буря в пустелі», армійська авіація, тактична група, ударний гелікоптер, AH‑64 «Апач»

Анотація

У проблемно-хронологічній послідовності досліджено процес використання ударних гелікоптерів AH‑64 «Апач» як складової частини тактичних груп у воєнних конфліктах на прикладі операцій «Буря в пустелі» і «Свобода Іраку». Автором зазначено, що воєнні конфлікти кінця XX ст. і першого десятиліття XXI ст. характеризуються домінуючим застосуванням авіації, у тому числі армійської. Війни в районі Перської затоки достатньо повно продемонстрували правильність курсу на підвищення ролі армійської авіації в бою, а також їхньої тісної взаємодії з іншими родами сухопутних військ та тактичною авіацією. Проаналізовано вплив ударних гелікоптерів із високоточним озброєнням на загальновійськовий бій та доведено необхідність перегляду принципів застосування інших засобів вогневого ураження. Відображено злагодженість дій та налагоджену координацію засобів ураження різноманітних родів та видів збройних сил, уміння ударних гелікоптерів працювати в рамках мережецентричної моделі бойових дій. Порівняльна характеристика специфіки застосування ударних гелікоптерів як складової частини тактичних груп обох операцій дала змогу простежити еволюційні зміни гелікоптерів як засобу вогневої підтримки сухопутних військ. Доведено, що значне підвищення бойових можливостей армійської авіації було досягнуто за рахунок її використання у складі мобільних угрупувань: загальновійськових, гелікоптерних та гелікоптерно-літакових тактичних групах. Їх використання дало змогу підвищити вогневу міць і мобільність з’єднань та частин сухопутних військ з одночасним зменшенням їхнього кількісного складу та втрат особового складу, оскільки головний акцент робився на нанесенні максимального вогневого ураження противнику високоточним озброєнням на всю глибину його побудови до моменту безпосереднього зіткнення з ним. За допомогою загальнонаукових методів аналізу, синтезу та моделювання проаналізовано застосування ударних гелікоптерів як складової частини тактичних груп та визначено їхні основні завдання і способи їх виконання.

Посилання

1. Бойовий статут Сухопутних військ Збройних сил України. Частина ІІ (батальйон, рота). Київ : Командування Сухопутних військ Збройних сил України, 2010. 217 с.
2. Балахонцев Н., Медин А. Развитие форм и способов ведения военных действий в начале XXI века. Зарубежное военное обозрение. 2003. № 04(673). С. 25–28.
3. Васильев Г. Армейская авиация США. Зарубежное военное обозрение. 1988. № 06. С. 17–23.
4. Дробаха Г.А., Піскунов С.М., Тіхонов І.М. Розвиток тактики дій засобів повітряного нападу в локальних конфліктах ХХІ століття. Системи озброєння і військова техніка. 2010. № 1(21). С. 6–10.
5. Жарик О.М. До питання застосування авіації в сучасних операціях. Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних сил. 2010. № 1(23). С. 13–15.
6. Авіаційна ракета AGM-65 «Мейверик», досвід її застосування та оцінка як цілі для підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ / С.В. Орєхов та ін. Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних сил. 2021. № 1(67). С. 26–31. DOI: https://doi.org/10.30748/zhups.2021.67.03.
7. Лаврінчук О.В., Валерко В.В., Цвєтков Є.В. Аналіз основних напрямів упровадження принципів мережецентричних війн у збройних силах провідних країн світу. Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. 2012. № 2. С. 87–93.
8. Напрямки розвитку озброєння та військової техніки щодо підвищення рівня захищеності / М. Лисий та ін. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія «Військові та технічні науки». 2019. № 3(81). С. 391–408. DOI: https://doi.org/10.32453/3.v81i3.483.
9. Мосов С.П., Хорошилова С.Й. Особливості застосування тактичної безпілотної розвідувальної авіації у воєнних конфліктах. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2018. № 1(62). С. 90–96. DOI: https://doi.org/10.33099/2304-2745/2018-1-62/90-96.
10. Попко С.М. Особливості дій незаконних збройних формувань на території Республіки Ірак. Військово-науковий вісник. 2009. Вип. 11. С. 275–286.
11. Слюсаренко А.В. Досвід ведення бойових дій у локальних війнах кінця ХХ – початку ХХІ століть та його використання у підготовці Збройних сил України. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2006. № 572. C. 172–178.
12. Гузченко С.В., Ярош С.П. Аналіз досвіду ведення бойових дій міжвидовими тактичними групами в ході війн і локальних конфліктів. Наука і техніка Повітряних сил Збройних сил України. 2013. № 4(13). С. 9–13.
13. Шершнєв М.А., Наливайко Ю.В., Воронін В.В. Тенденції розвитку збройної боротьби в повітрі та їх вплив на формування вимог до перспективних зенітних ракетних систем. Системи озброєння і військова техніка. 2009. № 1(17). С. 25–30.
14. Підлісний А.Р. Зміст і динаміка інформаційно-психологічного впливу США у військових операціях в Іраку (1990–2010 рр.). Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2012. № 724. С. 221–228.
15. Cordesman A.H. The Lessons of the Iraq War: Main Report. Center for Strategic and International Studies. Washington. 2003. Eleventh Working Draft. 427 p. URL: https://csis-website-prod.s3.amazonaws.com/s3fs-public/legacy_files/files/media/csis/pubs/iraq_instantlessons.pdf.
16. Tate F.W. Army Aviation as a Branch, Eighteen Years After the Decision : monograph. Fort Leavenworth : School of Advanced Military Studies United States Army Command and General Staff College, 2001. URL: https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a394423.pdf (дата звернення: 08.04.2019).
17. Dorr R.F. Desert Storm AIR WAR. The POWER Series. Motorbooks International, 1991. 128 p.
18. Bernstein J. AH-64 Apache Units of Operation Enduring Freedom and Iraqi Freedom / edit. by Tony Holmes. Oxford : Osprey Publishing Midland House, 2005. 97 p.
19. Потоцький О., Фуртес О. Становлення та розвиток армійської авіації США. Гілея. Ч. 1. Історичні науки. 2019. Вип. 149(10). С. 151–156.
20. Williams J. Aviation Chronology 1971‑1984. Fort Rucker: Aviation Historian’s Office of Army Aviation Center, 2001.
21. FM 100-5 Operations : Field Manual 14 June 1993. Washington, D.C. : Headquarters Department of the Army, 1993. 163 р.
22. Кондратьев А. Проблемы организации авиационной поддержки операций сухопутных войск США. Зарубежное военное обозрение. 2009. № 11(752). 32–40.
23. Ярош С.П., Гузченко С.В. Класифікація тактичних груп. Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних сил. 2016. Вип. 3(48). С. 21–25.
24. Матвеев Е. Действия бригады армейской авиации США в операции «Буря в пустыне». Зарубежное военное обозрение. 1994. № 5. С. 31–32.
25. Laur T.M., Llanso S.L. Encyclopedia of Modern U.S. Military Weapons / edit. by. W. J. Boyne. New York : Berkley Books, 1995. 497 p. URL: https://qu.edu.iq/library/wp-content/uploads/2020/09/3.pdf (дата звернення: 20.06.2021).
26. Скородід С., Філюнкін Є., Камалов Є. Аналіз характеру ведення сучасних наступальних операцій. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія «Військові та технічні науки». 2017. № 4(74). С. 210–222.
27. Потоцький О. Військово-історичні аспекти застосування гелікоптерних тактичних груп у воєнних конфліктах сучасності. Застосування Сухопутних військ Збройних сил України у конфліктах сучасності : зб. тез допов. наук.-практ. конф., м. Львів, НАСВ, 20 листопада 2020 р. Львів, 2020. С. 236.
Опубліковано
2021-12-10
Як цитувати
ПотоцькийО. (2021). ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ УДАРНИХ ГЕЛІКОПТЕРІВ AH‑64 «АПАЧ» ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ТАКТИЧНИХ ГРУП У ВОЄННИХ КОНФЛІКТАХ НА ПРИКЛАДІ ОПЕРАЦІЙ «БУРЯ В ПУСТЕЛІ» І «СВОБОДА ІРАКУ». Літопис Волині, (25), 93-98. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.15
Розділ
Всесвітня історія