МОНАСТИРІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН (1920–1930-ТІ РОКИ)

  • Олександр Чучалін
Ключові слова: Київська єпархія, монастирі, ченці, політика радянської влади, конфіскація, закриття

Анотація

У статті акцентовано увагу на ролі та значенні православних монастирів у формуванні морального здоров’я суспільства. Відродження цих інституцій у незалежній Україні сприймається як відродження національної ідентичності і національних цінностей, як ознака морального очищення суспільства, антитеза бездуховності та гонитві за матеріальним благополуччям. Сучасні православні монастирі в Україні перетворилися на центри паломництва і туризму, вони не обділені увагою сучасних політиків і діячів культури. На початку ХХ ст. монастирі Київської єпархії виконували значну господарську та соціокультурну функцію, перетворилися на потужні релігійно-культурні центри. Досліджено долю монастирів Київської єпархії у 1920–1930-х роках. З’ясовано, що у цей період на них випали вкрай важкі випробування. Монастирі і церковні общини позбавлялися права власності та статусу юридичної особи. Доведено, що у період 1919–1921 рр. закриття монастирів набуло особливо масового характеру, їх спосіб існування та доля насельників кардинально змінилися. Діяльність чернечих общин була спрямована у цей час на пошук можливих шляхів, які б забезпечили їх фізичне існування у соціалістичній державі. Необхідність налагодження церковного життя в нових умовах змусили Православну церкву шукати нові форми існування своїх інститутів. З’ясовано, що відповідно до чинного законодавства до 1922 р. майже в усіх монастирях Київської єпархії були утворені релігійні громади. У дея- ких обителях почали функціонувати сільськогосподарські артілі або трудові комуни. Конфіскація церковних цінностей, реорганізація та закриття монастирів і храмів відображали політику радянської держави у царині духовної культури того часу. Установлено, що радянська влада знайшла способи і методи, за допомогою яких було закриті монастирі і ліквідовано чернецтво як особливу соціальну групу людей в Україні.

Посилання

1. Слободянюк Е.П. Православ’я в Україні у 20-х – середині 30-х років ХХ ст. : автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.01. Львів, 1996. 20 с.
2. Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства РСФСР. Москва, 1917. № 2. Ст. 18.
3. Чучалін О.П. Київська єпархія в умовах взаємин радянської держави і Православної церкви : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 ; Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Миколаїв, 2018. 266 с.
4. Редькина О.Ю. Сельскохозяйственные религиозные трудовые коллективы в 1917–1930-е гг.: на материалах европейской части РСФСР. Волгоград, 2004. 186 с.
5. Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства РСФСР. Москва, 1918. № 51. Ст. 607.
6. Васильев Александр, протоиерей. Попытки сохранения православных монастырей в первые годы советской власти (1917–1920-е). URL: http://history-mda.ru/ akoluf@yandex.ru date:2020-12-21.
7. Слободянюк Е. Монастирі України: історія нищення. Київська старовина. 1995. № 1. С. 105–108.
8. Мариновський Ю.Ю. Черкаська минувшина. Книга ІІ. Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області після 1917 року. Черкаси : Відлуння-Плюс, 2002. 480 с.
9. Державний архів Київської області. Ф. Р-862. Оп. 1. Спр. 219. 7 арк.
10. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України). Ф. 8. Оп. 1. Спр. 768. 18 арк.
11. ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 7. Спр. 345. 53 арк.
12. ЦДАВО України. Ф.2. Оп. 2. Спр. 958. 85 арк.
13. Державний архів Черкаської області (далі – ДАЧО). Ф. Р-345. Оп. 1. Спр. 73. 190 арк.
14. ДАЧО. Ф. Р-375. Оп. 1. Спр. 67. 226 арк.
15. Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1842. 54 арк.
16. Дегтярьов М.Г. Михайлівський Золотоверхий монастир ; 2-е вид., стереотип. Київ : Техніка, 1999. 160 с.
Опубліковано
2021-03-16
Як цитувати
Чучалін, О. (2021). МОНАСТИРІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН (1920–1930-ТІ РОКИ). Літопис Волині, (22), 36-40. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.05
Розділ
Історія України