ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В КОНТЕКСТІ  СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕОРІЇ

Тетяна Ляшенко

doi:10.32782/2305-9389/2025.33.42

Тетяна Ляшенко Інститут політичних та етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України https://orcid.org/0000-0002-5807-1130

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.33.42

Ключові слова: громадянське суспільство, війна, демократія, політична теорія, Україна, політичні рішення, легітимність

Анотація

У статті аналізується роль громадянського суспільства в умовах збройного конфлікту на прикладі України.Показано трансформацію взаємин між державою та громадянським сектором, активізацію волонтерських практик і горизонтальної мобілізації, а також окреслено загрози для демократії. Дослідження поєднує теоретичні рамки сучасної політичної науки з емпіричними спостереженнями за діяльністю українських інститутів громадянського суспільства під час війни.Авторка зазначає, що збройні конфлікти висувають перед суспільством екзистенційні виклики, які змушують переосмислити роль громадянського суспільства як каталізатора колективних дій. У випадку України війна стала мобілізаційним фундаментом для самоорганізації громадян. Разом із тим у роботі звертається увага на низку загроз для розвитку організацій громадянського суспільства. По-перше, це ризик вигорання: ресурси суспільства обмежені. По-друге, небезпека втрати критичної функції: у ситуації консолідації будь-яка критика влади може сприйматися як деструктивна або навіть як зрада. Унаслідок цього механізми громадянського контролю можуть послаблюватися, що становить довгострокову загрозу для демократії. Окрім того, індекси розвитку ОГС фіксують проблеми фінансової нестабільності, вигорання активістів і кадрового дефіциту. Це загрожує довгостроковій стійкості сектору, особливо після завершення війни.У статті аналізуються найпоширеніші моделі громадянського суспільства – плюралістична та корпоративістська. Авторка робить висновок, що український досвід демонструє одночасну присутність рис обох моделей громадянського суспільства.У дослідженні стверджується, що під час війни державі, з одного боку, необхідно підтримувати легітимність силових рішень, працювати на мобілізацію як матеріальних, так і людських ресурсів, а з іншого – утримуватися від авторитарних загроз. І саме громадянське суспільство в таких ситуаціях повинно мати вплив на прийняття політичних рішень.У висновках зазначено, що майбутнє українського громадянського суспільства полягатиме в тому, щоб знайти баланс між мобілізаційною потужністю та відновленням здорової критичної функції, забезпечивши тим самим не лише перемогу у війні, а й побудову відкритого, справедливого та процвітаючого суспільства в повоєнний час.

Посилання

1. Алексєєв М.А., Дембіцький С. Геосоціальна підтримка демократії: дані опитування в Україні = Geosocietal Support for Democracy: Survey Evidence from Ukraine. Perspectives on Politics. 2024. Т. 22. С. 1077–1099. DOI: https://doi.org/10.1017/S1537592724000422.
2. Глібовицький Є. Суспільний договір під час війни. Українська правда. Блоги. 21.03.2022. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2022/03/21/7332572/ (дата звернення: 02.07.2024).
3. Грамші А. Тюремні зошити : у 3-х т. Київ : Основи, 1994. Т. 1. 367 с.
4. Кулик В. Війна та громадянське суспільство в Україні. Наукові записки НаУКМА. Політичні науки. 2022. Т. 8. № 2. С. 34–47.
5. Наталенко Н. Органи самоорганізації населення та їх взаємодія з місцевими органами влади. Інститут громадянського суспільства. 25.05.2023. URL: https://www.csi.org.ua/news/organy-samoorganizacziyi-naselennya-ta-yih-vzayemodiya-z-misczevymy-organamy-vlady/ (дата звернення: 02.07.2024).
6. Огляд демократичних інститутів України під час війни. Річний звіт 2024. 118 с.
7. Рівень довіри до інститутів під час війни : звіт за результатами соціологічного дослідження. Київ : Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), 2023. 25 с.
8. Суспільство у війні: довіра та самоорганізація : аналітична доповідь. Київ : Інститут соціології НАН України, 2023. 56 с.
9. Успіх або занепад ОГС та мереж/коаліцій. Звіт із дослідження основних факторів і причин припинення їхньої діяльності. Квітень 2024. 42 с.
10. Аrendt Н. The Human Condition. Chicago : University of Chicago Press, 1958. 332 p.
11. Beck U. The Reinvention of Politics : Rethinking Modernity in the Global Social Order. Cambridge : Polity Press, 1994. 206 p.
12. CSO Sustainability Index for Central and Eastern Europe and Eurasia. 2023. Washington, D.C. : USAID, 2024. 210 p.
13. Fox J. Vertically Integrated Policy Monitoring: A Tool for Civil Society Policy Advocacy. Nonprofit and Voluntary Sector Quarterly. 2001. Vol. 30. Is. 3. P. 616–627. DOI: https://doi.org/10.1177/0899764001303015.
14. Habermas J. Between Facts and Norms: Contributions to a Discourse Theory of Law and Democracy. Cambridge : Polity Press, 1996. 631 p.
15. Rasmussen A., Reher S. Civil Society Engagement and Influence in Public Policymaking. European Journal of Political Research. 2019. Vol. 58. Is. 2. P. 341–362.
16. Rasmussen A., Reher S. Civil Society Engagement and Policy Representation in Europe. Comparative Political Studies. 2019. Vol. 52. Is. 11. P. 1648–1676. DOI: https://doi.org/10.1177/0010414019830724.
17. Schmitter P.C. Still the Century of Corporatism? The Review of Politics. 1974. Vol. 36. Is. 1. P. 85–131.
18. Sela A. Civil Society, the Military, and National Security: The Case of Israel’s Security Zone in South Lebanon. Israel Studies. 2007. Vol. 12. Is. 1. P. 53–78.