ВИТОКИ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ ТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ «У ТРАДИЦІЇ РУСЬКІЙ» У ПОЛІТИЧНІ ДУМЦІ УКРАЇНИ

Анотація

Українська політична думка, що формувалася протягом століть є складником духовної, інтелектуальної культури людства. Без минулого немає майбутнього, тому звернення до позицій минулого дає змогу зорієнтуватися у просторі й часі, знайти своє місце в сучасності й майбутньому. Нинішня Україна як держава успадкувала традиції суспільно-політичного життя тих народів, які свого часу з’явилися й проживали на її теренах і створили свої державні об’єднання. Цікавим фактом була «Велика грецька колонізація» та процес освоєння Північного Причорномор’я, вплив грецьких полісів на політичний розвиток східнослов’янських племен. Перші політичні об’єднання (протодержави) на території України з’явилися в степах Північного Причорномор’я, про які найбільш докладну інформацію подає Геродот, який сам відвідав цей регіон. Визначальною, основоположною ідеєю української суспільно-політичної думки є свобода, справедливість, добро, правда – основа, на якій виростають вимоги національної незалежності, соціального визволення й утвердження справедливого демократичного ладу. З появою держави та права в Руській землі з’являються перші літературні твори – «слова», «повчання», «проповіді», «патерики», «сказання», «моління» тощо. Провідною ідеєю була ідея об’єднання удільних князівств навколо престолу великого князя київського, подолання роздробленості. Специфічною рисою формування суспільно-політичної думки й правових учень у Київській Русі було започаткування теоретичних традицій утвердження поглядів на походження держави та князівської влади, стосунки між церквою й державою, цілісність і суверенність політичної влади тощо. Державно-правові й політичні традиції Давньої Русі на сторіччя продовжила Волинсько-Галицька держава (князівство, королівство), що була великим державно- політичним утворенням, яке стало головним політичним центром українських земель на заході. Після занепаду Волинсько-Галицької держави розпочалося просування литовців на Волинь, Подніпров’я, Чернігово-Сіверщину, Поділля. Це була середньовічна феодальна федерація, що успадкувала від Київської Русі й Галицько-Волинської держави інститути держави і права, судоустрій, судочинство, мову, військову й адміністративну організацію, у якій українські князівства користувалися широкою автономією.