КУЛЬТУРНІ МАРКЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ (СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ДОСВІДУ / НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ ТА ЯПОНІЇ)
Анотація
Вихідним пунктом дослідження уважаємо твердження, що маркерами національної ідентичности є національна свідомість, територія, історія, релігія. Аналізуючи різноманітні культурні маркери, не можна оминути питання мови. І у випадку Японії, і у випадку України саме мова виявилася чинником вибудови етнічних кордонів. У статті на підставі ґрунтовного аналізу змісту ідентичности та факторів, які на неї впливають, подана характеристика її культурних маркерів. Вихідним пунктом слід уважати багатогранність явища національної ідентичности, яке поєднує у собі суспільні, політичні, економічні та культурні ознаки. У статті розкрито вплив культури на формування національної ідентичности на прикладі української та японської націй. Вказано, що дослідження цієї проблеми лежить у руслі розвитку міждисциплінарних та компаративних студій у сучасній гуманітаристиці. Представлено особливості академічного дискурсу, теоретичні й термінологічні аспекти формування національної ідентичности.Встановлено, що у Японії історично склалася двоєдина ідентичність: з одного боку, орієнтована на західні зразки інституціональна, або зовнішня, з другого – базована на духовно-моральних цінностях, внутрішня, далекосхідна ідентичність. Японська культура й традиція визначають спосіб, в який функціонує японське суспільство й складає поєднання традиційних консервативних начал (які лежать у буддизмі, синтоїзмі і феодального суспільства) та сильних начал модерності, демократії, консумпціонізму. В Україні, незважаючи на її розташування на фронтирі західної та східної цивілізації, національна ідентичність українців зорієнтована на західні християнські цінности та їх відстоювання. Саме історичні чинники формування національної ідентичності та її культурних маркерів є підґрунтям сучасних українського та японського суспільств.
Посилання
2. Auge M. Krise der Identität oder Krise des Andersseins? Die Beziehung zum Anderen in Europa. Kaschuba W. Kulturen – Diskurse. Perspektiven Europäischer Ethnologie. Berlin, 1995. S. 85–99.
3. Brass P. Ethnicity and Nationalism: Theory and Comparison. London: Sage, 1991. 358 p.
4. Brubaker R. Ethnicity without Groups. Cambridge, 2004; Brubaker R. Nacjonalizm inaczej: struktura narodowa i kwestie narodowe w nowej Europie / przełożył J. Luczyński. Warszawa; Kraków : Wyd-wo Naukowe PWN, 1998. 242 s.
5. Helma S. Rywalizacja wyborcza i marketing polityczny w Japonii podczas wyborów 2009 r. Nauki Polityczne. Warszawa 2009. S. 62–84.
6. Kazufumi M., Befu H. Japanese Cultural Identity. An Empirical Investigation of Nihonjanron. Japanstudien. 1992. No 4. P. 89–102.
7. Kordzińska-Nawrocka I. Nihonjinron, czyli dyskurs nad tożsamością narodową we współczesnej Japonii. Orient w poszukiwaniu tożsamości. Materiały II Ogólnopolskiej Konferencji Orientalistycznej (Warszawa, 20–21. X. 2014) / redakcja naukowa Agata Bareja-Starczyńska i Marek M. Dziekan. Warszawa: Dom Wydawniczy Elipsa, 2015. S. 32–51.
8. Kundera M. Tożsamość. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 2001. 106 s.: Kundera M. Tożsamość: Wydawnictwo W. A. B., 2024. 144 s.
9. Li Yan. Cross-Cultural Comparison and Research of Chinese and Japanese Cultures: Based on Hofstede’s Cultural Dimension Theory. Journal of Mudanjiang Institute of Education. 2014. Vol. 06. P. 25–27.
10. Mandler P. What is “National Identity”? Definitions and applications in modern british historiography. Modern Intellectual History. 2006.Vol 3. Issue 2. P. 271–297.
11. Medviedieva Ju. Retrospective and modern views on modernization and alternative modernization components of Shinto and zen Buddhism. Грані. 2016. № 4(132). С. 106–111.
12. Melanowicz M. Polisystemowość i polisemizm w cywilizacji i kulturze japońskiej. Wartości wschodu i wartości zachodu spotkaniu cywilizacji. Kraków: Wydawnictwo Universitas, 2006.
13. Ming-huei Lee. Confucian Traditions Modern East Asia: Their Destinies and Prospects. Wiesbaden: Institut Chińskiej Kultury i Filozofii, 2010. S. 237.
14. Splisgart J. Obrzędowość rodzinna w Japonii. Społeczny wymiar obrzędów przejścia oraz kultu zmarłych dawnej i dziś. Wrocław: Towarzystwo Ludoznawcze, 2005. S. 15–26.
15. Szpociński A. Tożsamość narodowa w perspektywie kulturalistycznej. T. Kostyrko, T. Zgółka (red.), Kultura wobec kręgów tożsamości. Poznań–Wrocław, 2000. S. 7–15.
16. Taifel H. Differentiation between social group: studies in the social psychology of intergroup relations. New York : Academic Press, 1978. 474 p.
17. Tawaga Y. Suspects on the Night Train. Tokyo, 2002. 192 p.
18. Van den Berghe P. L. The Ethnic Phenomenon. New York : Elsevier, 1981. 301 p.; Van Den Bergh P. Ethnic Pluralism in industrial societies. Ethnicity. 1976. Vol. 3. No 3.
19. Żelazny W. Etniczność. Ład – konflikt – sprawiedliwość. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006. 261 s.
20. Андерсон Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Київ: Критика, 2001. 272 с.; Anderson B. Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London,1991.
21. Гатчінсон Дж., Сміт Е. Д. Що таке етнічність. Націоналізм. Антологія / Упорядники Олекг Проценко, Василь Лісовий. Київ : Смолоским, 2000.
22. Гібернау М. Ідентичність націй. Київ: Темпора, 2012. С. 21–38.
23. Гобсбаум Е. Винайдення традиції / за ред. Е. Гобсбама і Т. Рейнджера; пер. з англ. М. Климчук. Київ : Ніка-Центр, 2005. 448 с.
24. Гончарук Т.В., Шумка М.Л. Національно-культурна ідентичність як маркер модернізації українського суспільства. Філософія фінансової цивілізації: людина у світлі грошей: Зб. наук. пр. Книга 6 / відп. секретар З. С. Скринник. Львів: УБС НБУ, 2013. С. 391–398.
25. Гриб О.В. Національна та етнічна свідомість як соціокультурний феномен : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. соціол. Наук : 22. 00. 06. Харків, 1998. 17 с.
26. Зубко Д. Місце та роль даоської, буддистської конфуціянської духовності в синтоїстській свідомості японців. Духовність, мораль, етика традиційних суспільств Далекого Сходу. Київ : КМ Академія, 2007. С. 209–220.
27. Капранов С. В. Сінто у соціокультурних трансформаціях ХІХ–ХХ ст. Київ : Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського. 144 с.
28. Катаока Хіросі. Сучасний стан вивчення фольклору та етнології в Японії. Народна творчість та етнографія. 2007. № 2. С. 70–75.
29. Квасниця О. Японська ідентитарна матриця як чинник буття нації. Мовні і концептуальні картини світу. Київ, 2012. Вип. 40. С. 292–297.
30. Кислюк К. Українська ідентичність: історико-культурні ретроспективи та сучасні перспективи. Філософська думка. 2018. № 3. С. 48–65.
31. Костючок П. Культурні маркери національної ідентичності. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2012. Вип. 22. С. 106–111.
32. Коцур В. Феноменальність козацтва як визначальна детермінанта формування української ідетичності. Етнічна історія народів Європи. 2017. Вип. 53. С. 25–30.
33. Кундера М. Ідентичність / пер. Леонід Кононович. Львів: Видавництво Старого Лева, 2023. 120 с.
34. Марченко А. Трансформації японської національної ідентичності в добу глобалізації. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Культурологія”. 2018. Вип. 19. С. 52–57.
35. Нагорна Л. Національна ідентичність на Україні. Київ: ІПіЕНД, 2002. 272 с.; Бичко О. В. Профілі української ідентичності: соціально-психологічний аналіз. Київ : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2007. 281 с.
36. Сміт Е. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка. Київ, 2010. 312 с.; Smith A.D. Myths and Memories of the Nation. Oxford, 1999.
37. Сміт Е. Д. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка. Київ, 2010.
38. Степико М. Т. Українська ідентичність: феномен і засади формувань. Київ : НІСД, 2011. 336 с.
39. Франко І. Отвертий лист до гал[ицької] української молодіжі. Літературно-науковий вісник. 1905. Т. 30. Кн. ІІ. С. 11–19.
40. Хамаґуті Е. Особливості структури японської моделі. Що таке японська модель. Переваги та вади в добу глобалізації. Київ : Вид-во “Академія”. 2003. С. 14–35.
41. Хамаґуті Е. Японська модель розбудови суспільства / пер. В. Резаненко. Духовність, мораль, етика традиційних суспільств Далекого Сходу. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. С. 7–29.
