ВПЛИВ МІЖСЕКТОРАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА СТІЙКІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ І РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Анотація
У статті розглянуто вплив міжсекторальної взаємодії на стійкість політичних еліт і розвиток державної влади в Україні. Підкреслено, що така взаємодія забезпечує адаптацію політичних структур до швидкозмінного суспільного контексту та сприяє сталому розвитку. Особливу увагу приділено аналізу відносин між державним, громадським і приватним секторами, що мають важливу роль у підтримці соціальної стабільності та демократичного розвитку. Проаналізовано, як війна з Росією підсилює потребу в консолідації зусиль усіх секторів для забезпечення стабільності, підвищення довіри до політичних інститутів і посилення легітимності влади. Зазначено, що в умовах воєнної агресії міжсекторальна взаємодія є не лише бажаною, але й необхідною умовою ефективного функціонування держави. Зокрема, висвітлено роль консультацій із громадськістю, громадських рад, експертних груп та інших механізмів взаємодії політичних еліт і громадянського суспільства, які сприяють підвищенню прозорості державних процесів і формуванню політик, орієнтованих на потреби суспільства. Підкреслено переваги таких інструментів, як можливість врахування різних поглядів, залучення громадськості до процесу ухвалення рішень, а також зменшення ризиків суспільної напруженості шляхом відкритого діалогу. Водночас зазначено, що існують і певні недоліки цих механізмів, зокрема складність досягнення консенсусу між різними інтересами, що може уповільнювати процес прийняття рішень. Особливу увагу приділено аналізу впливу громадянського суспільства на формування політичного порядку денного й забезпечення підзвітності політичних еліт. Така взаємодія є важливим фактором сприяння демократизації державної влади, протидії корупції та зміцнення громадської довіри. У статті також наголошено на важливості подальшого розвитку механізмів участі громадянського суспільства у процесах управління, що, зі свого боку, сприятиме посиленню стійкості політичних еліт і забезпеченню сталого розвитку країни.
Посилання
2. Крупник А. С. Громадські ради в Україні: пошук найкращого формату діяльності. URL: https://samoorg.com.ua/blog/2019/09/03/gromadski-radi-v-ukrayini-poshuk-naykrashhogo-formatu-diyalnosti/ (дата звернення: 27.09.2024).
3. Лисянський П. Л., Ястребова В. А. Вплив РФ на політичні процеси країн пострадянського простору через просування ідеології «русского мира» та політичних агентів впливу (Грузія, Україна, Молдова). Регіональні студії. 2022. № 31. С. 106–113. URL: http://regionalstudies.uzhnu.uz.ua/archive/ 31/31_2022.pdf#page=106 (дата звернення: 27.09.2024).
4. Мірошник О. Декілька кроків до створення «центрів впливу». Громадський простір. 2019. URL: https://www.prostir.ua/?news=dekilka-krokiv-do-stvorennya-tsentriv-vplyvu (дата звернення: 27.09.2024).
5. Наливайко Л. Р. Громадська експертиза як форма громадського контролю. Університетські наукові записки. 2024. № 2. С. 28–34.
6. Наливайко Л. Р., Касяненко Є. В., Орєшкова А. Ф. Громадська експертиза. Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Громадська експертиза (дата звернення: 30.09.2024).
7. Постол К. А. Правові механізми взаємодії суб’єктів державно-громадської моделі управління освітою, як виду взаємовідносин демократії участі. Освітня політика держави: філософія, методологія, практика: збірник наукових статей. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2024. С. 269–272. URL: https://www.pdau.edu.ua/sites/default/files/node/8418/zbyrnykpoltava2022.рdf (дата звернення: 27.09.2024).
8. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2010 р. № 996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2010- %D0%BF#Text (дата звернення: 27.09.2024).
9. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/976-2008-%D0%BF#Text (дата звернення: 27.09.2024).
10. Публічна політика та управління : наук. розробка / авт. кол.: С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, С. В. Ситник, С. І. Вировий. Київ : НАДУ, 2020. 36 с. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1972 (дата звернення: 27.09.2024).
11. Пухкал О. Політична еліта як суб’єкт модернізації українського суспільства. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. 2020. № 2. С. 212–223. URL: http://nbuv. gov. ua/UJRN/znpnadu_2020_2_24 (дата звернення: 27.09.2024).
12. Сахань О. М. Проблема оновлення політико-управлінських еліт у сучасній Україні. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2022. №. 3. С. 258–264. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/14587 (дата звернення: 27.09.2024).
13. Тарароєв Я., Горєва В. Вплив глобальних тенденцій на розвиток політичних еліт. Humanities Studies. 2024. Вип. 19 (96). С. 83–89. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/63105/1/HUMANITIES%20STUDIES%202024_19%2B%2B%20%281%29.pdf (дата звернення: 27.09.2024).
14. Томашевська Т. В. Теоретичні засади поняття «політико-управлінська еліта». Інвестиції: практика та досвід. 2023. № 1. С. 153–156. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/1_2015/34.pdf (дата звернення: 27.09.2024).
15. Шевель І. П. Політична модернізація: сутність, теорії, розвиток, порівняльно-соціологічний аналіз. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. 2019. № 2. С. 226–232. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ irtpa_2019_2_23 (дата звернення: 27.09.2024).