ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В ЄС ТА УКРАЇНІ: СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ
Анотація
Статтю присвячено окремим аспектам правової охорони культурної спадщини. Проаналізовано законодавство, яким передбачена охорона культурної спадщини й визначено поняття «культурна спадщина», «культурні цінності» та «культурне надбання». Здійснено історичний екскурс обраної теми, при цьому акцентуючи на правовому статусі культури, і, відповідно, показано еволюцію правовідносин та права ЄС у цій сфері. Проаналізовано застосування правового регулювання, основних заходів з метою забезпечення збереження культурної спадщини. Окремо окреслено проблеми імплементації на прикладі України та ЄС: Україна ратифікувала Європейську культурну конвенцію 1954 р., Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р., Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) 1992 р., Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р. тощо. Наголошено, що однією з умов євроінтеґрації України є забезпечення збереження культурної спадщини як частини світової та європейської культури. Узгодження чинного вітчизняного й міжнародного законодавства про охорону культурної спадщини є обов’язковим для реалізації цієї стратегічної мети. Указано, що проблема збереження культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів є однією з найскладніших з усього спектру завдань світової пам’яткоохоронної галузі й водночас надактуальним для України. Недостатність або відсутність превентивних заходів відповідно до Конвенції ЮНЕСКО 1954 р. є серйозною перешкодою для ефективного збереження об’єктів культурної спадщини під час війни. На часі вивчення світового досвіду збереження культурних цінностей у ситуаціях збройних конфліктів для пошуку способів розв’язання проблеми збереження, підкреслення національної та місцевої культурної ідентичности й відображення пам’яті в проєктах відновлення в Україні. Зроблено висновок, що охорона історико-культурної спадщини може бути забезпечена за умови, якщо врахувати глобальність та міждисциплінарність системи.
Посилання
2. Kosiński D. Ukryte życie pomników. Tygodnik Powszechny: katolickie pismo społeczno-kulturalne. 2017. 29 października. Nr 44. S. 32–35.
3. Lipka M. Działania UE na rzecz ochrony dzidzictwa kulturowego w krajach pokonfliktowych. Kultura Bezpieczeństwa. 2023. Nr 43. S. 132.
4. Świątczak K. Prawne aspekty ochrony zabytków w historii. Człowiek a natura. Historia, prawo, przemysł / Redakcja Karol Łukomiak. Łodź: Wydawnictwo Naukowe Archaegraph, 2019. S. 141–155.
5. Szmelter I. Wartościowanie w ochronie dziedzictwa kultury na linii czasu. Systemy wartościowania dziedzictwa. Stan badań i problemy / Red. B. Szmygin. Lublin – Warszawa, 2015.
6. Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України. Київ : Юстиніан, 2013. 608 с.
7. Акуленко В. І. Охорона культури в Україні (1917–1990). Київ : Вища школа, 1991. С. 11–12.
8. Акуленко В. І. Термінологічні колізії в законодавстві України про охорону культурної спадщини в контексті міжнародного права. Правова держава. 2003. Вип. 14. С. 425–438.
9. Аналіз проблем у законодавчому регулюванні збереження та управління культурною та природною спадщиною в Україні. Підготовлено експертами Всеукраїнської мережі ОГС для підтримки громад зи спадщиною /під заг. ред. Кирила Рубановського. Івано-Франківськ, 2018. С. 11.
10. Андрес Т. О. Охорона культурної спадщини в Україні у контексті світових інтеґраційних процесів (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) : автореф. дис... канд. мистецтвознавства. 26.00.05 – музеєзнавство, пам’яткознавство. Київ, 2009
11. Архипова Є. О., Клевчук О. О. Державне регулювання у сфері охорони культурної спадщини України. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 13–14. С. 51–57.
12. Баланюк Ю. Європейський та український досвід збереження культурної спадщини. Освіта реґіону: український науковий журнал. 2014. № 4.
13. Гаврилюк С. В. Питання охорони історичних пам’яток у діяльності державних установ і громадських організацій у Російській імперії (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.). Студії з архівної справи та документознавства. 2002. Т. 8. С. 147–153.
14. Загальна декларація прав людини: Документ ГА ООН від 10 грудня 1948 р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015
15. Законодавство про пам’ятники історії та культури : зб. норм. Актів. Київ: Вид. політ. літер. України, 1970. С. 27–32.
16. Конвенція про охорону нематеріяльної культурної спадщини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69#Text
17. Котляр О. І., Маринів І. І., Трагнюк О. Я. Співробітництво держав-членів Європейського Союзу у сфері охорони культурних цінностей: становлення та розвиток. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2023. Вип. 75, ч. 3. С. 179–184.
18. Кудерська Н. І. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні. Університетські наукові записки. 2011. № 3. С. 20–26
19. Культурна політика Європейського Союзу. Хрестоматія: навч. посіб. / Упорядники: Кеда М. К., Соломенна Т. В. Чернігів : Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, 2022. 468 с.
20. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіц. док. Київ: Істина, 2002.
21. Курило Т. В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження : автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12. 00. 01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Київ, 2003. 18 с.
22. Мазур Т. В. Охорона культурної спадщини в Україні: історико- й теоретико-правове дослідження : автореф. дис. ... доктора юр. наук. 12. 00. 01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / МВС України, Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2021
23. Максимов В. В. До історії становлення міжнародного права охорони культурних цінностей. Правова держава. Київ, 1996. Вип. 7. С. 270–278
24. Малишева О. В. Нормативно-законодавча база з питань охорони пам’ятників в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Актуальні проблеми державного управління. Харків, 2006. № 1 (27). С. 109–116
25. Мельничук О. І. Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної і природної спадшини / НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Київ : Наукова думка, 2008. 285 с.
26. Мельничук О. І. Правові засади охорони культурної спадщини в Європейському Союзі. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Право. 2011. Вип. 1. С. 264–271.
27. Менська О. А. Правове регулювання сфери охорони культурної спадщини в Україні: 22-річний досвід реформування та перспективи розвитку. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 10. С. 45–50.
28. Alonso-Munoyerr S. Restoration aof Monuments in Spain – theory and Practice. Architektura: czasopismo techniczne. 2015. Nr 7A. S. 63–72.
29. Міжнародна декларація ЮНЕСКО про культурну різноманітність. URL: https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000127160
30. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Документ ГА ООН від 16 грудня 1966 р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_043
31. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Документ ГА ООН. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_042
32. Присяжнюк О. М. Шведська традиція державної опіки над культурною спадщиною. Проблеми всесвітньої історії. 2022. № 1 (17). С. 183–196
33. Раданович Н. М. Імплементаційна правотворчість: деякі загальнотеоретичні аспекти. Праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України. Серія 1. Дослідження та реферати. 1999. Вип. 2. С. 32.
34. Священко З. В., Скрипник О. М. Участь України у міжнародних договорах Ради Європи з питань охорони архітектурної та культурної спадщини. Архітектурна та культурна спадщина історичних міст Центрально-Східної Європи. 2016. Вип. 3. С. 13.
35. Яремич Г. Охоронні та пам’яткознавчі традиції Львова. Галицька брама. 1996. № 15.
