ОРЕНДНА ПРОМИСЛОВІСТЬ МІСТ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В 20-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ
Анотація
У статті, використовуючи широке коло джерел, передусім матеріали державних архівів Полтавської, Сумської, Харківської областей, а також збірники документів і матеріалів, статистичні збірники та довідники, періодичну пресу, автором здійснено спробу дослідити орендну промисловість міст Лівобережної України в 1920-ті роки, особливості її існування в умовах нової економічної політики. Схарактеризовано загальну ситуацію, у якій опинилася промисловість на початку 1920-х років, зазначено причини, через які влада вдалася до здачі підприємств в оренду. На конкретних прикладах показано механізм передачі підприємства в оренду, названо основні підприємства, які здавалися/бралися в оренду: млини, олійниці, друкарні, цегельні, тартаки, миловарні, шкіряні заводи та ін. Відзначено, що не всі заорендовані підприємства досягли успіху, працювали з прибутком. Разом із тим автор доходить висновку, що приватник був кращим орендарем, аніж кооперативи, особливо якщо це був колишній власник, хоча останнім і віддавалася перевага оренди. Усе ж, незважаючи на різні складності, мету влади з відновлення промислових підприємств через здачу їх в оренду було досягнуто, орендна кампанія себе виправдала. Водночас наголошено на тому, що із середини 20-х років, коли більшість підприємств було відновлено, приватник виявився непотрібним, його починають витискати з ринку, вдаючись до різних регулятивних і обмежувальних заходів, серед яких були посилення податкового тиску; перегляд умов оренди; обмеження чи повне припинення фінансової допомоги; встановлення фіксованих цін на продукцію приватної промисловості тощо. У результаті до кінця 1920-х років приватника з промислового ринку було майже повністю витіснено. Наприкінці автор робить висновок, що, незважаючи на у цілому позитивні результати орендної кампанії, держава в другій половині 20-х років боролася з приватником, незважаючи на те що саме він доклав чимало зусиль для відновлення промисловості у складний післяреволюційно-воєнний період.
Посилання
народном хозяйстве СССР: Материалы комисии ВСНХ СССР / под. ред. А.М. Гинзбурга. Москва ; Ленинград,
1927. С. 70–109.
2. Гусаров І. Справа регулювання приватної промисловості. Більшовик України. 1927. № 10. С. 62–70.
3. Шевцов В. Оподаткування кустарів, ремісників і кустарно-промислових товариств: промисловий та прибут-
ковий податок і місцевий збір. Кустарна промисловість та кустарно-промислова кооперація УСРР. Харків,
1927. С. 158–169.
4. Шкодіна Л.Г. Приватне підприємство в господарстві України (1921–1930). Вісник Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна. 1998. № 401. Вип. 2. С. 216–226.
5. Олійник М.М. Політика державних та партійних органів України щодо приватних підприємств у період непу.
Український історичний журнал. 2001. № 1. С. 16–29.
6. Волосник Ю.П. Розвиток приватнопідприємницької діяльності нової буржуазії в промисловості України в роки
непу. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2002. № 556. Вип. 5. С. 157–163.
7. Сушко О.О. Особливості становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду непу
(1921–1928): історико-теоретичний аспект. Київ : Преса України, 2003. 252 с.
8. Нізова Л.В. Інтеграція дрібного виробника-власника в радянську соціально-економічну систему (на прикладі втяг-
нення кустаря і ремісника в промкооперацію УРСР). Київ : Ін-т історії України НАН України, 2006. 396 c.
9. Дзюбленко І.М. Розвиток приватного підприємництва міського населення в УСРР (20-ті роки XX ст.) : автореф. дис.
… канд. іст. наук : 07.00.01. Київ, 2011. 20 с.
10. Онацький М.Ю. Ліквідація приватнопромислового виробництва у Харкові у 1927–1929 рр. Актуальні проблеми
вітчизняної та всесвітньої історії. 2012. Вип. 15. С. 196–204.
11. Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (1921–1925 гг.).
Сб. документов и материалов / ред. кол. П.П. Бачинский и др. Киев : Политиздат Украины, 1964. ХVI, 593 с.
12. Історія міст і сіл Української РСР : у 26-ти т.: Харківська область / гол. редкол. П.Т. Тронько та ін. Київ : Головна
редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. 1002 с.
13. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 1503. Оп. 1. Спр. 194. 307 арк.
14. Отчет Полтавского губернского Исполнительного комитета за 1922 год. Полтава : Типо-литография им. Октябрь-
ской революции, 1923. 447 с.
15. Держархів Харківської області. Ф. Р. 1643. Оп. 1. Спр.15а. 618 арк.
16. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 3873. Оп. 1. Спр. 23. 36 арк.
17. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 3873. Оп. 1. Спр. 81. 80 арк.
18. Всесоюзная городская перепись 1923 г. Труды ЦСУ. Отдел основной промышленной статистики: Краткая
промышленная характеристика городов и поселений городского типа. Т. XXVII. Вып. 2. Москва : Тип. Лаврова,
1926. 600 с.
19. Держархів Сумської області. Ф. Р. 32. Оп. 1. Спр. 85. 147 арк.
20. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 1241. Оп. 1. Спр. 9. 376 арк.
21. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 3873. Оп. 1. Спр. 5. 275 арк.
22. Держархів Сумської області. Ф. Р. 2461. Оп. 1. Спр. 37. 63 арк.
23. Держархів Сумської області. Ф. Р. 1434. Оп. 1. Спр. 1. 73 арк.
24. Влада праці. 1923. 5 травня.
25. Держархів Харківської області. Ф. Р. 1643. Оп. 1. Спр. 15. 134 арк.
26. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 3873. Оп. 1. Спр. 186. 327 арк.
27. Держархів Харківської області. Ф. Р. 1643. Оп. 1. Спр. 43а. 18 арк.
28. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 978. Оп. 1. Спр. 8. 199 арк.
29. Держархів Полтавської області. Ф. Р. 1241. Оп. 1. Спр. 2. 375 арк.
30. Частная торговля, промышленность и личные промысловые занятия на Украине: По данным налогового управления
НКФ УССР за 1926–1927 г. Харьков : Украинское отделение Гос. фин. изд-ва СССР, 1929. 88, 191 с.
