ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКІ ЧИННИКИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

Зазначено, що корупція як зловживання владою з метою одержання приватної вигоди ставить під загрозу верховенство права, послаблює державні інститути та демократію, національну безпеку країни. Автор акцентує увагу на тому, що в переважній більшості досліджень домінують дві тенденції в процесі мінімізації корупційних схем. З одного боку, результативність антикорупційних заходів пов’язують із використанням зарубіжних практик, а з іншого – наголошують на українській унікальності, звертаючи увагу на особливості ментальності, архетипічності тощо. У статті підкреслюється, що в даному разі варто поєднувати ці два підходи з акцентом на соціальні, економічні, політичні та правові перспективи. Копіюючи бездумно «розумні», але чужі рішення, не враховуючи місцевий контекст і реальні потреби України, навряд чи можна досягнути відповідного результату. Зазначено, що ефективність антикорупційної діяльності залежить не лише від певних заходів, а й безпосередньо від контексту, від того середовища, у межах яких вона здійснюється. Причому політико-управлінські механізми протидії корупції визначено як стратегію забезпечення прозорого, відкритого збалансованого розвитку з урахуванням зовнішніх і внутрішніх загроз, із передбаченням їх результативності та необхідного корегування. Установлено, що ефективність боротьби з корупцією залежить як від формування дієвих антикорупційних органів, так і від делегування частини антикорупційних функцій як органам місцевого самоврядування, так і безпосередньо громадам. Зазначено, що механізм антикорупційної діяльності включає такі складники: моніторинг реального стану антикорупційних змін, розроблення якісних критеріїв та інструментів оцінювання; реалізація практичних заходів, спрямованих на нейтралізацію корупційної діяльності; системний аналіз результатів, їх корегування та подальше вдосконалення. При цьому неодмінними профілактичними практиками, з одного боку, є прозорість та відкритість рішень, а з іншого – зменшення «людського чинника» у процесі надання різноманітних дозволів та реалізації контрольних функцій.