ВЛАДА ЯК РЕСУРС СПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС
Анотація
Доведено, що сучасні виклики окреслюють особливі вимоги до державної влади як інституту, здатного управляти суспільством. Розкрито, що першорядного значення набувають політичні властивості та якості державної влади, що відображають її функціональну спроможність і реальну здатність урегулювання конфліктів. Вони залежать від міжнародних відносин, політичної системи національної держави, характеру правлячого режиму, системи державного управління та прийняття рішень. Оцінка цих параметрів дає змогу зрозуміти можливості і перспективи тієї чи іншої держави в довгостроковій і середньостроковій перспективах. Доведено, що державна влада, як і влада взагалі, зумовлена певним набором ресурсів, які дають змогу її суб’єктам реалізувати свою волю, забезпечувати підпорядкування та досягнення певного суспільного блага. За цих умов саме оцінка ефективності державної влади дає змогу пізнавати ступінь реального задоволення від цілепокладання, організації та регулювання суспільних запитів, а в подальшому на підставі отриманих даних розробляти заходи та пропозиції щодо підвищення рівня ефективності владарювання. Розглянуто різні підходи до розуміння і вивчення державної спроможності, що склалися в політичній науці, основні аспекти державної спроможності країн світу, пов’язані із зовнішнім і внутрішнім контекстами існування та функціонування відповідних держав. Охарактеризовано сутність феномену державної спроможності/ неспроможності та визначено політичні параметри спроможності держави і політичні ризики функціонування державної влади в умовах проблемної державності. Акцентовано увагу на тому, що політична ефективність державної влади в сучасних умовах є визначальним чинником забезпечення державної спроможності. Далеко не всі держави однаково здатні гарантувати своїм громадянам забезпечення зовнішньої безпеки, внутрішнього порядку, легітимності, управління та розвитку. Окреслено нові виклики, які впливають на владні ресурси спроможності держави в умовах формування нового світового порядку. Артикульовано потенційні можливості їх реалізації в Україні, які виникли під час глобальної війни.
Посилання
2. Flockhart T., Korosteleva A. War in Ukraine: Putin and the multi-order world, Contemporary Security Policy, 2022, 43:3. P. 466–481.
3. Popitz H. Phänomene der Macht. Autorität – Herrschaft – Gewalt – Technik 2., stark erweiterte Auflage; 2004. 279 s.
4. Tiihonen S. From Governing to Governance. A process of change. Tampere: Tampere University Press, 2004. 323 p.
5. Ingraham P. Performance: Promises to Keep and Miles to Go. Public Administration Review. 2005. Vol. 6. № 4. Р. 390–395.
6. Nettl J.P. The state as a conceptual variable. World politics. Princeton, 1968. Vol. 20. № 4. Р. 559–592.
7. Parsons T. Power and the Social System. Power / ed. by Steven Lukes. Oxford: Blackwell, 1986. P. 96–143.
8. Arendt H. Communicative Power. Power / ed. by Steven Lukes. Oxford: Blackwell, 1986. P. 59–74.
9. Benton T. «Objective» Interests and the Sociology of Power. Power: Critical Concepts / ed. by John Scott. Vol. 2. L.: Routledge, 1994. P. 283–307.
10. Bachrach, P. Power and Poverty: Theory and Practice. N.Y., London, Toronto: Oxford Univ. Press, 1970. 220 p.
11. Martin, R. The Sociology of Power. London: Routledge and Kegan Paul, 1977. 254 p.
12. Secord, P.E. Social psychology. N.Y.: McGraw-Hill, 1964. 659 p.
13. Rotberg R.I. The Challenge of Weak, Failing and Collapsed States. Leashing the Dogs of War: Conflict Management in a Divided World / Crocker Ch.A., Hampson F.O., Aall P.R. Eds. Wash.:USIP Press, 2007. Р. 83–95.
14. The Formation of National States in Western Europe. / Ed. by Ch. Tilly Ed. by Charles Tilly. Contr. Gabriel Ardant (and Others. Princeton: Princeton Univ. Press, 1975. 711 р.
15. Bartolini S. Restructuring Europe. Centre Formation, System Building, and Political Structuring between the Nation State and the European Union. Oxford: Oxford University Press, 2007. 415 p.
