МАНІПУЛЯТИВНИЙ ВПЛИВ ДРУКОВАНИХ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ДЖЕРЕЛ У РЕАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО СКЛАДНИКА СУЧАСНОГО ЗБРОЙНОГО НАСИЛЛЯ1
Анотація
У статті зазначено, що агресія рф 2014 р. супроводжувалася значним маніпулятивним тиском на український інформаційний простір. В основі трансльованих росією обґрунтувань повномасштабного вторгнення 2022 р. також покладено маніпуляції із цілою низкою понять. Підкреслено необхідність підтримки інформаційної гігієни, що неможливо без наукового аналізу технологій маніпулятивного впливу друкованих та електронних джерел інформації. Констатовано, що основними характеристиками друкованих джерел є розповсюдженість, доступність, дешевизна, можливість багаторазового використання, натомість досить низька оперативність. Електронні джерела відзначаються високою оперативністю, а радіо та телебачення ‒ масовою аудиторією. Зазначено, що сьогодні відбуваються суттєві трансформаційні процеси у визначальних характеристиках указаних інструментів інформаційного впливу. Зокрема, розширюється присутність в Інтернет-просторі традиційних ЗМІ, виробництво контенту орієнтується на глобальний рівень та фрагментується залежно від уподобань конкретної аудиторії, застосовуються механізми інтерактивного зв’язку зі споживачем та технічні можливості маніпуляції змістом матеріалу. Підкреслено, що на основі провідних характеристик і сучасних трансформацій друкованих та електронних джерел побудовано технології інформаційного впливу. Зазначено, що розповсюдженими є такі технологічні прийоми: уривчасте, вибіркове інформування; «інформаційний вал»; клішування інформації; «навішування ярликів»; «експлуатація подвійних стандартів»; оприлюднення ганебної інформації щодо супротивника; «гра цифрами»; «помилкова аналогія»; конструювання повідомлень зі змістовною незбалансованістю; експлуатація авторитету певних осіб; тиражування наявних та штучно створених міфів та фейків. Визначено, що основним засобом протидії указаним маніпулятивним механізмам є комплекс політико-правових, соціально-інформаційних та освітніх і силових заходів.
Посилання
2. Марунченко О.П. Інформаційна війна у сучасному політичному просторі : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02. Одеса, 2013. 208 с.
3. Вітюк Н. Особливості дискурсу політичної пропаганди в умовах інформаційно-психологічної війни. Збірник наукових праць. Психологія. 2019. № 24. С. 29‒38.
4. Тарасюк В.М. Політико-правові засади застосування інформаційних технологій в умовах гібридної війни : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02. Київ, 2018. 261 с.
5. Соловйов С.Г. Теоретичні засади інформаційної оборони. Державне будівництво. 2015. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2015_1_8 (дата звернення: 17.10.2023).
6. Шемчук В.В. Інформаційна безпека та інформаційна оборона в контексті розвитку вітчизняної доктрини й законодавчої основи. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки». 2019. Т. 30. № 4. С. 31‒37.
7. Пелещишин А.М., Гумінський Р.В. Загрози інформаційній безпеці держави в соціальних мережах. Загальні питання. Наука і техніка Повітряних сил Збройних сил України. 2012. № 2. С. 193‒199.
8. Бадер А.В. Збройне насилля як фактор впливу на функціонування та зміну політичних систем : дис. ... д-ра політ. наук : 23.00.02. Старобільськ, 2020. 454 с.
9. Штонда Р.М., Паламарчук Н.А., Островський С.М. Соціальні мережі в Інтернеті як інструмент загрози в Національній системі кібербезпеки України. Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави. ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція : збірник тез наукових доповідей. Київ, 2018. С. 190‒192.
10. Сальнікова О., Сівоха І., Іващенко А. Стратегічні комунікації в сучасних війнах гібридного типу. Social development & Security. 2019. Vоl. 9. № 5. С. 133‒142.
11. Юридична енциклопедія : у 6 т. / відп. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ : Укр. енциклопедія, 1998‒1999. Т. 2. 744 с.
12. Золотухін Д.Ю. Боротьба з «фейковими новинами»: досвід України та рекомендації. Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави. ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція : збірник тез наукових доповідей. Київ, 2018. С. 78‒82.