УПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Анотація
У статті досліджено впровадження управління соціальними конфліктами в органах місцевого самоврядування. Місцева влада, яка є третім рівнем виконавчої влади, створюється для забезпечення добробуту місцевого населення. Повсюдна присутність конфлікту може перешкоджати виконанню конституційних обов’язків місцевого самоврядування. Діяльність різних соціальних груп в органах місцевого самоврядування, якщо не контролюється та не управляється, може дорого коштувати з погляду ефективності та репутації. Політична й економічна вартість управління конфліктом на його стадії становлення менш дорога, ніж коли йому дозволено ескалувати, оскільки остання призводить до багатьох негативних наслідків, блокування процесу управління, розширення розриву у відносинах між державою та суспільством, спалахів насильства і, нарешті, розпаду держави. Власне кажучи, насильство – це ескалація конфлікту. Насильство виникає тоді, коли дозволено ескалацію конфліктів. Конфлікт може бути серйозною проблемою; це створює хаотичні умови, які роблять практично неможливою спільну роботу працівників. З іншого боку, конфлікт має позитивний бік, оскільки він покращує якість рішення, стимулює креативність та інновації, заохочує інтерес і цікавість серед членів групи та забезпечує середовище, за допомогою якого можна висловити погляди та зняти напругу. Конфлікт є ендемічною проблемою будь-якої соціальної ситуації. Коли зустрічаються люди з різними цілями та різними поглядами на життя, конфлікт неминучий. Пошук способу врегулювання цих природних конфліктів і їх обмеження є надзвичайно важливим для органів місцевого самоврядування. Конфлікт відволікає від роботи, тому його зменшення підвищить ефективність організації. Стратегії управління конфліктами можна виміряти, щоб оцінити їхню ефективність. Конфлікт і його результати мають вирішальне значення для вивчення окремих осіб і команд в організаціях.
Посилання
2. Довгань Н. Конфлікти в державному управлінні та шляхи їх вирішення : автореф. дис. ... канд. наук. з держ. упр. : 25.00.01 ; Національна академія державного управління при Президентові України. Київ, 2006. 20 с.
3. Бугайчук К., Беспалова О. Запобігання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Харків : ХНУВС, 2016.
4. Zartman I.W. Negotiating Internal, Ethnic and Identity Conflicts in a Globalized World. International Negotiation. 2006. 11: 2. P. 253–272.
5. Lipset S.M. Political man: The social bases of politics. Doubleday, 1960.
6. Lipset S.M. Consensus and conflict: Essays in political sociology. Transaction Books, 1985.
7. Dubiel H. Cultivated conflicts. Political Theory. 1998. № 26 (2). P. 209–220.
8. Putnam R.D. Making Democracy work: Civic traditions in modern Italy. Princeton Univ. Press, 1993.
9. Economic development and democracy: An electoral connection: economic development and democracy / C.H. Knutsen et al. European Journal of Political Research. 2019. № 58 (1). P. 292–314.
10. de Tocqueville A. Democracy in America. University of Chicago Press, 2002.
11. Hirschman A.O. Social conflicts as pillars of democratic market society. Political Theory. 1994. № 22 (2). P. 203–218.
12. Iversen T., Soskice D. Democracy and prosperity: The reinvention of capitalism in a tubulent century. Princeton University Press, 2019.
