БЛАГОДІЙНІСТЬ У ХАРКОВІ В ХІХ СТОЛІТТІ

Анотація

У статті на основі широкого кола наукової літератури та періодики розкриті мотиви, засоби та напрями приватної та суспільної благодійності представників української ліберальної інтелігенції та соціально орієнтованих підприємців у ХІХ столітті, наведено дефініції понять «благодійність», «доброчинність», «меценатство». Методологія дослідження базується на принципах історизму та об’єктивності. Стаття спирається переважно на порівняльно-типологічний та історико-культурний підходи, а також на елементи ретроспективного методу історичного краєзнавства. Результати проведеного дослідження дозволили дійти висновку, що традиція благодійності була сформована в українському суспільстві здавна і носила церковно-громадський характер. Церква як осередок християнської моралі стала рушійною силою в поширенні цілеспрямованої турботи про немічних та знедолених. З кінця ХVІІІ століття благодійність поступово ставала інтенсивнішою, що було пов’язано із соціальними та економічними трансформаціями, які відбувалися у суспільстві. Встановлено, що основними напрямами приватної та суспільної благодійності було створення та будівництво сиротинців, відкриття шкіл, гімназій для малозабезпечених прошарків населення, створення лікарень, допомога суспільно незахищеним групам населення під час епідемій та голоду, заснування та фінансування різноманітних професійно-технічних і комерційних навчальних закладів та підтримка студентства, організація спеціальних попечительств, комітетів, товариств та фондів. Акцентовано увагу на тому, що протягом ХІХ століття, незважаючи на традиційні мотивації, такі як власні амбіції, пожертви на увічнення пам’яті улюбленої дружини, дитини, батька, релігійні переконання, думки про посильну допомогу нужденним, першочерговим стає сприяння освіті, охороні здоров’я, розвитку мережі закладів із догляду за дітьми робітників. Завдяки появі нової групи соціально орієнтованих підприємців Харкова громадська благодійність у зазначений період трансформувалася та мала інноваційний характер і проявлялася насамперед у нових організаційних формах. Підсумовуючи, варто підкреслити, що уроки минулого унаочнюють принципи поведінки сучасників та дають спільноті ідейно-моральне та соціальне підґрунтя для поширення благодійництва під час економічних криз, епідемій та війн.