ДЕМОКРАТІЯ І НАЦІОНАЛІЗМ У ДИСКУРСІ СУЧАСНОЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

Ключові слова: модерна нація, народ, націоналізм, патріотизм, демократія, держава, Україна

Анотація

Метою статті є політологічний аналіз окремих концептуальних моделей, теорій та суджень вітчизняних і зарубіжних вчених щодо сумісності націоналізму і демократії (А. Валицький, П. Вандич, Л. Грінфелд, А. Каппелер, Т. Кузьо, В. Лісовий, Л. Нагорна, Г. Нодія, О. Проценко, Е. Ян). Шлях національно-державного будівництва апріорі містить у собі конфлікт на предмет узгодженості загального й особливого, суспільного та партикулярного, унікального тощо. Вочевидь, що демократична розбудова суспільства неможлива без розв’язання комплексу проблем, пов’язаних з узгодженням вузлових питань національно-культурного будівництва. Лише за наявності потужної, демократично організованої держави можливо у цивілізований спосіб вирішити так зване національне питання, зберегти мир і злагоду в суспільстві. Ідея націоналізму в історіософському розумінні органічно пов’язана з ідеєю демократії, хоча цей зв’язок і не позбавлене протиріч. Це пояснюється тим, що головним суб’єктом демократичного і націоналістичного дискурсів виступає народ. Сумісність демократії й націоналізму має історичне підґрунтя й бере свій початок від часів формування модерних націй. Закономірність їх органічного поєднання міститься у самій природі цих явищ, похідних від поняття «народ». Саме народ, як організоване ціле продукує форми суспільного буття, що ґрунтуються на засадах народовладдя. Водночас за гаслами культурного і політичного самовизначення слід бачити небезпеку приходу до влади політичних сил, які байдуже ставляться до національних інтересів, національної культури та самобутності українського народу або, навпаки, сповідують ідеали радикального націоналізму тоталітарного ґатунку, який несумісний з невід’ємними правами як окремої особи, так й національних спільнот. Чинником, який сприяє консолідації нації, є зовнішня загроза небезпеці й незалежності держави. Не стала виключенням й Україна, де в умовах зовнішньої агресії відбулася єднання нації на засадах патріотизму та національної гідності. За свідченням соціологів підтримка незалежності України чітко корелює з почуттям патріотизму: чим вищий рівень патріотичних почуттів респондентів, тим більше вони підтримують проголошення Незалежності.

Посилання

1. Валіцький А. Чи можливий ліберальний націоналізм? Націоналізм: антологія / Наук. т-во Вячеслава Липинського ; упоряд. О. Проценко, В. Лісовий ; літ. ред. Л. Білик. Київ : Смолоскип, 2000. С. 804–822.
2. Вандич П. Ціна свободи: історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. Київ : Критика, 2004. 463 с.
3. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія /за ред. О. І. Семківа. Львів : Світ, 1996.
4. Грінфелд Л. Типи націоналізму. Націоналізм : антологія / Наук. т-во ім. В’ячеслава Липинського ; упоряд. О. Проценко, В. Лісовий ; літ. ред. Л. Білик. Київ : Смолоскип, 2000. С. 688–703.
5. Динаміка патріотичних настроїв українців: серпень 2019. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_patrioticheskih_nastroeniy_ukraincev_avgust_2019.html
6. Касьянов Г. Теорії нації і націоналізму. Кивї : Либідь, 1999. 352 с.
7. Колодій А. Національний вимір суспільного буття. Львів : Астролябія, 2008. 368 с.
8. Кузьо Т. Пострадянські перетворення в Україні: теоретико-порівняльний аспект. Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / за ред. В. Ісаїва ; пер. з англ. Київ : КМ Академія, 2004. С. 45–70.
9. Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії. Т. 6 : Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму / ред., авт. передм. Я. Пеленський. Київ – Філадельфія, 1995. 470 с.
10. Липинський В. Хам і Яфет. Сучасність. 1992. № 6. С. 63–76.
11. Лісовий В., Проценко О. Націоналізм, нація та національна держава. Націоналізм : антологія / Наук. т-во ім. В’ячеслава Липинського; упоряд. О. Проценко, В. Лісовий ; літ. ред. Л. Білик. Київ : Смолоскип, 2000. С. 11–37.
12. Нагорна Л. Криза національної самоідентифікації як чинник конфліктогенності. Етнополітичні та міжетнічні конфлікти у пострадянському просторі: уроки для України. Київ, 1999.
13. Нодия Г. Демократия и национализм. Век ХХ и мир. 1994. № 7–8.
14. Основи демократії: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / за заг. ред. А. Колодій. 3-є вид, оновл. і доп. Львів : Астролябія, 2009. 832 с.
15. Плахова О. До проблеми сумісності націоналізму і демократії. Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови Української держави : матеріали міжнар. наук. конф. (м. Івано-Франківськ, 12–13 жовтня 2006 р.) / наук. ред. О. М. Сич. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2006. С. 195–199.
16. Yahn E. Democracy and nationalism: unity or contradiction? POLIS. 1996. № 1.
Опубліковано
2022-08-05
Як цитувати
Бортніков, В., & Бортнікова, А. (2022). ДЕМОКРАТІЯ І НАЦІОНАЛІЗМ У ДИСКУРСІ СУЧАСНОЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ. Літопис Волині, (26), 240-244. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2022.26.39
Розділ
Політологія