ДІЯЛЬНІСТЬ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЗАХИСТУ НАУКОВОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У 1920-Х – 1932 РР.

  • Катерина Діденко
Ключові слова: УСРР, радянська влада, інтелігенція, ВУКСУ, Дніпропетровська секція наукових працівників, Будинок вчених

Анотація

У статті досліджено досвід взаємодії державної влади та інтелігенції у 1920-х роках. Доведено, що форму- вання радянською владою нового суспільства спричинило втрату науковою інтелігенцією свого статусу, майна та елементарних засобів до існування. Для поліпшення матеріального та морального становища українських науковців було видано низку нормативних актів та створено організації. Установлено, що відсутність уваги з боку радянської влади до проблем і становища представників інтелектуальної праці змушувала останніх до самоорганізації із захисту своїх прав та інтересів. Майданчиками для вирішення матеріально-побутових проблем науковців стали ВУКСУ, секції наукових працівників та будинки вчених. Створенням ВУКСУ влада намагалася показати псевдотурботу про збереження науковців для подальшого їх залучення до соціалістичного будівництва. Питаннями поліпшення матеріального становища науковців у регіонах та організацією їхньої діяльності займалися секції наукових працівників. На прикладі Дніпропетровської секції наукових працівників досліджено їхню організаційну структуру, завдання та результати діяльності. Першочерговими на порядку денному ста- ли завдання матеріально-побутового забезпечення науковців, організації відпочинку та дозвілля. З’ясовано, що Дніпропетровська секція наукових працівників виступила ініціатором створення у місті Будинку вчених. Ключо- вим питанням у роботі правління Будинку вчених була турбота про перетворення установи на епіцентр науко- вого життя регіону. Із часом фактично через ВУКСУ, секції наукових працівників та будинки вчених радянська влада намагалася здійснювати «ідеологічне оздоровлення» науковців та сприяти їх радянізації. У зв’язку з політичними подіями кінця 1920-х років основний напрям роботи Будинку вчених починає змінюватися з культурно-освітнього на масово-політичний.

Посилання

1. Ноздрачев А.Д., Петрицкий В.А. Первый в России Дом ученых. Вестник Российской Академии наук. 1993. Т. 65. № 10. С. 922–930.
2. Білокінь С. Київська вчена корпорація (20–50-ті роки ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 2003. С. 288–289.
3. Калініна А., Луговський О. Розумні розваги для науковців та їхніх родин. З історії Київського будинку вчених НАН України. Вісник Національної академії наук України. 2009. № 1. С. 23–28.
4. Луговський О.Г. З історії заснування Дніпропетровського будинку вчених (1925–1932 рр.). Вісник Дніпропетровського університету. 2009. № 1/2. Вип. 17. С. 102–108.
5. Звонкова Г.Л. Академія наук України як центр наукових досліджень. 1920-ті роки. Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Історія науки і техніки. № 64. С. 52–63.
6. Вісті ВУЦВК. 1920. 14 вересня. № 220. С. 3.
7. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України). Ф. 331. Оп. 1. Спр. 4. 53 арк.
8. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 5. 18 арк.
9. Коляструк О.А. Діяльність Всеукраїнського комітету сприяння вченим у 20-ті роки ХХ ст. Інтелігенція і влада. 2008. Вип. 13. С. 97–111.
10. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 366. 104 арк.
11. Двірна К.П. Створення та організаційне становлення профспілки РОБОС у першій половині 20-х років ХХ ст. Політика, історія, культура. 2009. № 3. С. 91–93.
12. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 296. 78 арк.
13. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 198. 189 арк.
14. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 249. 86 арк.
15. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 334. 54 арк.
16. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 347. 167 арк.
17. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 416. 97 арк.
18. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 513. 28 арк.
19. ЦДАВО України. Ф. 331. Оп. 1. Спр. 468. 65 арк.
Опубліковано
2021-03-16
Як цитувати
Діденко, К. (2021). ДІЯЛЬНІСТЬ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЗАХИСТУ НАУКОВОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У 1920-Х – 1932 РР. Літопис Волині, (22), 19-24. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.02
Розділ
Історія України