РОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ ТА ІНСТИТУЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОГО ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті розглядається актуальність модернізації механізмів публічного управління в Україні в умовах євроінтеграційного курсу й викликів воєнного та післявоєнного періодів. Наголошується на стратегічному значенні ефективної комунікативної та інституційної взаємодії між органами влади й громадянським суспільством для формування довіри, легітимності рішень і сталого розвитку. Авторкою розглянуто окремі практики, які спрямовані на дослідження рівня взаємодії мешканців із місцевою владою, й окреслено ключові аспекти, на які варто звернути увагу при впровадженні подібних ініціатив. Наголошується на важливості завчасного прогнозування ефективних практик взаємодії в умовах післявоєнного відновлення з оцінкою їхньої сталості, адаптивності й потенціалу до відновлення й трансформації в змінених соціально-політичних обставинах. Водночас обґрунтовано доцільність розширення методологічного підґрунтя дослідження взаємодії влади та громади шляхом деталізації зовнішніх і внутрішніх чинників; глибшого опрацювання аналітичних компонентів у межах кожного з досліджуваних напрямів («нормативної бази»; «діяльності»; «впливу/результатів») тощо. Зроблено висновок, що врахування зазначених підходів поглиблює теоретичне розуміння й посилює емпіричний складник аналізу взаємодії між владою та громадою, орієнтованої на принципи багаторівневої участі, довіри й інклюзії.Визначено перспективні механізми трансформації інклюзивного публічного управління, зокрема співтворення (co-creation) і громадський нагляд (citizen oversight), які є ключовими інструментами ефективної взаємодії між владою та громадськістю. Проте підкреслено, що існує потреба в трансформації традиційних моделей взаємодії шляхом розвитку партнерських відносин і впровадження проактивних комунікативних інструментів, що є критично важливими для сталого розвитку місцевих громад і регіонів.