«ДВА ТРАКТАТИ ПРО ВРЯДУВАННЯ» ДЖОНА ЛОКА: ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ І ВЛАДИ

Анотація

У статті подано концепцію людини, її природи, сутності та функціонування у просторі суспільного життя, зокрема політичної влади, яка сформульована видатним англійським інтелектуалом XVII ст., філософом, педагогом, фактичним засновником політичного лібералізму Джоном Локом у головному його творі «Два трактати про врядування», що вийшов друком у 1690 р. Зазначено, що книга була написана як критика роялістської теорії людини, її природи, сутності та функціонування у просторі суспільного життя, зокрема політичної влади, яку сформулював інший достатньо відомий англійський інтелектуал XVII ст., філософ Роберт Філмер у головному творі «Патріарх, або Природна влада королів», який був опублікований після смерті автора (1680 р.). Висвітлено чотири головні теоретико-методологічні та світоглядні положення твору Р. Філмера, які послідовно розкриває Дж. Лок у першій книзі трактату. Свою критику він починає з висхідного теоретичного положення праці Р. Філмера, де той стверджує, що людина за своєю природою не є вільною, бо жодна людина не народжується вільною. Друге положення концепції Р. Філмера, яке наводить і аналізує Дж. Лок, намагається переконати читача в тому, що люди від народження коряться своїм батькам, а це значить, що в основі людських відносин лежить «батьківська влада», яка, як уважав Р. Філмер, веде своє походження від Адама як першого в історії людей чоловіка, що отримав таку владу від Бога і передав патріархам, по суті, монархам. Оскільки це так, то логічною формою врядування спільного життя людей, переконував Р. Філмер, є лише монархічна держава.А довершеною її формою є абсолютна монархія. Наголошено на тому, що в процесі аналізу вказаних положень Дж. Лок висловлює сумніви в їх істинності, бо, як сам зазначає, не знаходить у свого опонента ґрунтовних доказів того, що вони є правомірними. У статті наведено приклади таких сумнівів.Показано власне бачення Дж. Локом проблем людини, її природи, сутності та функціонування у просторі суспільного життя, зокрема політичної влади, що висвітлено в другій книзі трактату, зокрема у розділі II «Про стан природи». Розкрито перше, фундаментальне положення про людину як вільну істоту, яка, на переконання Дж. Лока, є рівною серед інших людей, а тому від природи не перебуває у просторі філмерівської «батьківської влади», «царської влади». У продовження цих положень акцентовано увагу на переконанні Дж. Лока про природну здатність людей об’єднуватися між собою заради спільних інтересів, задоволення яких забезпечить кожному його індивідуальні інтереси. Наведено цитати з праці мислителя, які доводять ці його погляди. Показано логіку доведення Дж. Локом органічного взаємозв’язку людської природи і системи врядування як громадянського суспільства, яке філософ називає найкращою умовою гідної життєдіяльності людини у просторі політичної влади.