КОЗАЦТВО ВЕЛИКОБУДИСЬКОЇ СОТНІ ПОЛТАВСЬКОГО ПОЛКУ (НА ОСНОВІ КОМПУТІВ І РЕВІЗІЙ 1718–1735 РР.)

Анотація

Історико-демографічні дослідження є важливим напрямом сучасної української історіографії, що розвивається з початку 2000-х років. Особливої уваги вчених заслуговує чисельний і соціальний склад населення Гетьманщини. Водночас населення сотень Полтавського полку, зокрема Великобудиської (Великобудищанської), залишається фрагментарно дослідженим. Історики та краєзнавці здебільшого зосереджуються на етимології назви цієї сотні, часі її заснування, адміністративно-територіальному устрої, на окремих аспектах соціально-економічного становища. Проте питання персонального складу та чисельності козацтва Великобудиської сотні висвітлено недостатньо в науковій літературі.У статті проаналізовано персональний склад сотенної старшини, чисельність козацтва, їх майнову диференціацію як жителів Великобудиської сотні Полтавського полку в 1718–1735 рр.Застосовано загальнонаукові методи: аналіз, узагальнення і синтез, а також спеціально-історичні методи: проблемно-хронологічний, проблемно-історичний, історико-порівняльний і джерелознавча критика.Дослідження ґрунтується на облікових джерелах, краєзнавчій літературі та історичних працях. Джерельну базу наукової розвідки становлять компути і ревізії Великобудиської сотні за 1718, 1721, 1723, 1726, 1733, 1735 рр., опубліковані у семитомному виданні «Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII–XVIII ст.)», упорядкованому Володимиром Мокляком. Із указаних джерел вибрано списки козаків із відомостями про їхній майновий стан і місце проходження військової служби.Наукова новизна полягає у тому, що вперше комплексно проаналізовано чисельний склад і майнове становище козацтва; представлено динаміку змін у структурі кінних і піших озброєних, піших беззбройних, присутніх і відсутніх у сотні; проаналізовано дані про козаків, які перебували «на почті драгунському», при сотенній ратуші, на Українській оборонній лінії та у військових походах у Польщі, що дало змогу окреслити географію військової мобільності населення сотні; виявлено збільшення частки кінних озброєних козаків та зменшення частки піших беззбройних за місцем несення служби.