УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ЗАГОСТРЕННЯ КРОК ЗА КРОКОМ

Євген Діхтярук

doi:10.32782/2305-9389/2025.33.09

Євген Діхтярук Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0009-0009-7020-7545

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.33.09

Ключові слова: Україна, Польща, українсько-польські відносини, політика, суспільство, історія

Анотація

Українсько-польські міждержавні та міжнаціональні відносини стали предметом дослідження в статті.Історично їх важливість зумовила географічна близькість розміщення й спільна історія України та Польщі. Коротко описано основні події, які визначили характер взаємовідносин Києва й Варшави на офіційному рівні.Характер відносин залежать від внутрішньої ситуації в обох країнах і зміни геополітичних реалій і впливу «третьої сили». Факти, наведені в статті, підтверджують висновки експертів про абсурдність ситуації, яка полягає у тому, що охолодження відбувається у відносинах двох великих сусідніх центральноєвропейських держав, яким загрожує агресивна росія. Водночас, аналізуючи відносини між двома країнами, необхідно звертатися передовсім до історії, спільні історії якої впливають на сучасність. Розбіжності в поглядах на минуле є головним каменем спотикання у відносинах між державами й народами, що відображають численні офіційні документи.Саме тому виділено проблемні питання історії, які зумовлюють відносини між країнами й аспекти співпраці. На підставі аналізу ключових явищ зроблено висновок про зміну їх характеру та загальні тенденції. Аналіз конкретного наповнення українсько-польських відносин дає змогу ствердити їх наповненість та інтенсивність. У 1990-х і 2000-х роках українсько-польські стосунки розвивалися загалом у конструктивному руслі, а президентські домовленості в питаннях міжнаціонального примирення, перераховані в статті, стали кроком двох народів назустріч один одному. З 2008 року спостерігаємо період турбулентності, яку простежуємо й у заявах політиків, і в настроях суспільства. Проаналізований досвід українсько-польських відносин доводить, що непорозуміння можна й потрібно залишити в минулому та рухатися в спільному напрямі європейського майбутнього.

Посилання

1. Буліга М. Державна політика історичної пам’яті в Республіці Польща (90-ті роки ХХ – поч. ХХІ ст.): тенденції, еволюція та досвід для України. Літопис Волині. 2024. Ч. 31. С. 81–85.
2. Каліщук О. Волинська трагедія в контексті геноцидних студій. Український історичний журнал. 2025. Ч. 1. С. 22.
3. Каліщук О. Українсько-польські взаємини в роки Другої світової війни: інтерпретації минулого в умовах змін геополітичних реалій. Український історичний журнал. 2023. Ч. 4. С. 98.
4. Лисяк-Рудницький І. Польсько-українські стосунки: тягар історії. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Київ : Основи, 1994. Т. 1. С. 83–110.
5. Сінкевич Є.Г. Українсько-польські відносини (1918–2020) : навчальний посібник. 3 вид., випр. і доповн. Черкаси : Вид-во ЧНУ імені Б. Хмельницького, 2020. 145 с.
6. Стрільчук Л. Сучасний польський націоналізм та українсько-польські суперечності – нові обличчя старих проблем. Історичні і політологічні дослідження. 2019. № 1 (64). С. 192–200.
7. Стрільчук Л. Україна – Польща: від добросусідських відносин до стратегічного партнерства (кінець ХХ – початок ХХІ століття). Луцьк : Волинські старожитності, 2013. 608 с.