СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА Й ДИСИДЕНТА ОПАНАСА ЗАЛИВАХИ
Анотація
Метою статті є всебічне дослідження особливостей формування світогляду і становлення особистості Опанаса Заливахи протягом перших сорока років його життя. Методологічною основою статті стали принципи об’єктивності, історизму, усебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових і спеціально- історичних методів. У роботі використано методи аналізу й синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний, метод порівняння й зіставлення інформації з різних джерел. Основу джерельної бази становлять спогади самого О. Заливахи, його близьких і знайомих, праці інших дисидентів – В’ячеслава Чорновола й Богдана Гориня, а також матеріли Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ). Простежено ключові віхи життєвого шляху О. Заливахи в дитячі, юнацькі й молоді роки, які мали значний вплив на формування його світогляду, становлення художника як особистості з яскраво вираженою українською національною свідомістю. Автор доходить висновку, що в період дитинства та юності О. Заливаха перебував під загрозою позбавлення своєї національної ідентичності. Сталінські репресії й Голодомор 1932–1933 рр., спрямовані на знищення свідомого українства, зумовили відсутність доступу дисидента до українських культурних надбань впродовж тривалого періоду. Тим не менше художник навіть в умовах переселення на Далекий Схід Російської Федерації зумів зберегти як родову пам’ять, так і національну свідомість. У радянський період дисидент не мав повноцінної змоги розвиватися також і як митець. Тоталітарна система в СРСР перешкодила процесу здобування О. Заливахою якісної мистецької освіти, не лише ускладнивши його життєві обставини, а й нав’язуючи художникові власні обмежені уявлення щодо мистецтва. Значні перешкоди створювалися також і в період роботи митця за спеціальністю наприкінці 1950-х – у першій половині 1960-х рр., адже радянська влада через заборони виставок зумовлювала відсутність доступу мистецької спадщини художника для широкого загалу. Загалом О. Заливаха, незважаючи на творчість поза нав’язаними тоталітарним режимом в СРСР рамками, міг отримати визнання лише серед вузького кола осіб, які також мали нонконформістські погляди.
Посилання
2. Волинська О. Громадська та художньо-просвітницька діяльність Опанаса Заливахи. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. 2001. Вип. ІІІ. С. 111–122.
3. Галузевий державний архів Служби безпеки України в Івано-Франківській області. Спр. 8311. Т. 1. Арк. 163–164. URL: http://avr.org.ua/viewDoc/29550 (дата звернення: 05.12.2024).
4. Горинь Б. Вибір шляху. Дзвін : щомісячний літературно-мистецький та громадсько-політичний часопис Спілки письменників України. 1996. № 8 (622). С. 147–151.
5. Горинь Б. Опанас Заливаха. Вибір шляху. Київ, 1995. 23 с.
6. Дзвонар. Збірка статей і спогадів про Опанаса Заливаху / упоряд. В. Овсієнко ; передм. М. Горбаль. Харків : ТОВ «Видавництво «Права людини»», 2017. 240 с.
7. Інтерв’ю з художником Опанасом Заливахою. Визвольний шлях. Лондон : Українська видавнича спілка, 1990. Кн. 12 (513). Річник XLIII. С. 1478–1483.
8. Кульчицький С. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2005. Вип. 14. С. 225–300.
9. Кульчицький С. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. Київ : Наш час, 2008. 424 с.
10. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). Київ : Основи, 1996. 396 с.
11. Романів О. Опанас Заливаха. Художник, який жив у зоні під назвою СРСР. Зухвалий постімпресіоніст проти соціалістичного реалізму. Краєзнавець Прикарпаття. 2021. № 37. С. 51–53.
12. Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління (історико-літературний та поетикальний аспекти). Київ : Смолоскип, 2019. 592 с.
13. Чорновіл В. Твори : у 10 т. Київ : Смолоскип, 2003. Т. 2 : Правосуддя чи рецидиви терору? Лихо з розуму. Матеріали та документи 1966–1969 рр. С. 363–674.
