ЧИСЕЛЬНІСТЬ, СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА Й ЗАЙНЯТІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО  НАСЕЛЕННЯ РІВНОГО НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Тетяна Омельчак

doi:10.32782/2305-9389/2025.32.27

Тетяна Омельчак Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0009-0008-0381-8947

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.32.27

Ключові слова: поляки, Волинська губернія, Рівне, сповідальні відомості, Всеросійський перепис населення 1897 р.

Анотація

У статті на основі джерел і літератури досліджено чисельність, соціальну структуру й зайнятість польського населення Рівного наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Установлено, що польська громада Рівного становила лише 6,77% від загальної чисельності мешканців міста. Більшість поляків Рівного були римо-католиками. З’ясовано, що понад половину поляків Рівного були грамотними. Значна кількість представників польської громади, особливо серед чоловіків, були не одружені, що свідчило про кризу шлюбно-сімейних взаємин серед поляків Рівного. Відсутність можливості вибрати пару серед нечисленної польської громади міста змушувала шукати пару серед мешканців Рівного, які були представниками інших віросповідань. Із кінця ХІХ ст. основним джерелом зростання чисельності міського населення Волині стала внутрішня міграція. Серед мешканців Рівного переважали вихідці з Волині, уродженці Рівненського повіту при цьому становили більше ніж 37%. Лише третю частину населення міста Рівного становили уродженці інших губерній європейської частини Російської імперії та губерній Привіслянського краю. Досить незначною серед мешканців Рівного була частка іноземних підданих, більшість із яких становили громадяни Австро-Угорської імперії. У становій структурі польської громади Рівного переважали селяни, на другому місці були міщани, а на третьому – представники дворянства. Згідно з даними Всеросійського перепису населення 1897 р., кожен четвертий представник польської громади Рівного працював у прислузі, особливо висока частка зайнятості в цій сфері була серед жінок. Чоловіки-поляки працювали в усіх без винятку сферах, найбільше їх зафіксовано на військовій службі, у промисловості й ремеслі. Дані перепису свідчили й про досить незначну кількість поляків Рівного на державній службі.

Посилання

1. Андрійчук М. До питання про організацію вивчення національних меншин Правобережної України на початку ХХ ст. (дореволюційний період). Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність : науковий збірник. Житомир : Волинь, 1998. Т. 18. С. 9–10.
2. Близняк М. Римо-католики Острога у середині ХІХ століття (за матеріалами сповідальних відомостей з Державного архіву Рівненської області). Славутчина та Правобережна Україна в історії України : збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (18–19 вересня 2014 р., м. Славута). Київ-Хмельницький, 2014. С. 229–239.
3. Бовуа Д. Битва за землю в Україні. Поляки в соціально-етнічних конфліктах. Київ : Критика, 1998. 334 с.
4. Буравський О. Поляки Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Житомир : Вид-во ЖДУ, 2004. 168 с.
5. Державний архів Рівненської області (далі ДАРО), ф. 171, оп. 1, спр. 199. Сповідальні відомості римо-католицьких костелів Рівненського деканату за 1903 р. Арк. 1–18.
6. Кабузан В. Народы России в первой половине XIX в.: Численность и этнический состав. М. : Наука, 1989. 214 с.
7. Кондрацький А. Поляки на Україні в Х–XIX ст. Український історичний журнал. 1991. № 12. С. 83–96.
8. Марчук В. Статевовіковий та соціальний склад римо-католицького населення містечка Аннопіль в середині ХІХ ст. (за матеріалами сповідальних відомостей). Славутчина та Правобережна Україна в історії України : збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (18–19 вересня 2014 р., м. Славута). Київ- Хмельницький, 2014. С. 79–107.
9. Надольська В. Національні меншини на Волині (середина ХІХ – початок ХХ століть) : диc. ... канд. істор. наук : 07.00.05. Луцьк, 1996. 258 с.
10. Общий свод по империи результатов разработки данных Первой всеобщей переписи населения, произведенной 28 января 1897 года. СПб., 1905. Т. 2. 417 с.
11. Палієнко В. Місця історичного розселення польської людності в Україні в кінці ХІХ – ХХ ст. (Історичні зошити Інституту історії НАН України). Київ, 1998. 78 с.
12. Памятная книжка Волынской губернии на 1914 год. Житомир : Волынская губернская типография, 1913. 548 с.,
13. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. СПб., 1904. Т. VIII : Волынская губерния. 282 с.
14. Поліщук Ю. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття). Київ, 2012. 432 с.
15. Прищепа О.П. Деякі аспекти демографічних змін та соціально-економічного розвитку міст поліського регіону Волинської губернії в др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Житомирщина на зламі тисячоліть : наукова збірка. Житомир : М. А. К, 2000. Т. 21. С. 138–140.
16. Рындзюнский П. Крестьяне и город в капиталистической России второй половины ХІХ века. М. : Наука, 1983. 267 с.
17. Самсонюк Т. Повернуті із забуття: Казімєж Язвінський. Монітор Волинський. 22 грудня 2017.
18. Чорний С. Національний склад населення України в ХХ сторіччі : довідник. Київ, 2001. С. 8–13.
19. Щербак Н. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні ( кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). Київ, 2005. 616 с.