ВИШИТЕ ВБРАННЯ У ДОЛІ ОДНІЄЇ ПАРИ 40-Х РР. ХХ СТ.

Анотація

У центрі цього дослідження є вишивання авторського жіночого вбрання і чоловічої сорочки Лариси Кукурик. Родина Возної-Кукурика родом із Вишнівця (південь історичної Волині). Олександр закінчив Кременецьку православну духовну семінарію, теологічний факультет Варшавського університету, Лариса – Кременецьку гімназію (найімовірніше, вчительську, що діяла під егідою ліцею, що відновив свою роботу в 1920 році (після встановлення влади Польщі над землями Волині). Обоє були в лавах УПА, Олександр загинув у бою, Лариса постраждала від радянської репресивно-каральної системи. Зроблено спробу простежити зміну техніки вишивки, орнаменти і сам одяг у тих родинах інтелігенції, які ідентифікували себе як українські. Події першої половини ХХ ст.: зміна світового порядку, нові винаходи й розгортання промисловості – плавно змінювали споживацький перехід від домоткання до придбаних фабричних тканин, від автентичних орнаментів до нав’язаних модою, меркетингом фабрик, від природних барвників до хімічних; виявлено вплив інших країн на оздоблення, орнаменти та техніку вишивки. Наприкінці ствердимо, що аналізований костюм є цікавим свідченням епохи, він є одним із найважливіших історичних джерел вивчення культурних особлввостей українського народу. У статті здійснено спробу репрезентувати регіонально-локальну специфіку традиційного вбрання українців Кременеччини. На прикладі вишитого вбрання Кукуриків поставлено питання про необхідність і важливість оцінки цінності етнографічних експонатів, які потрапляють у музейні колекції. За результатами аналізу показано, що традиційний стрій, збережений з історією власників, дає змогу олюднити історію, гуманізувати її. Водночас особливою домінантою інтересу до народного вбрання українців є його практична складова, адже його використовують у сучасних розробках модельєри, дизайнери.