БАЛКАНСЬКИЙ РЕГІОН: ВІД СХІДНОЇ КРИЗИ ДО РІШЕНЬ БЕРЛІНСЬКОГО КОНГРЕСУ 1878 Р.
Анотація
У статті розглянуто зовнішньополітичні плани та діяльність великих європейських держав на Балканах у 1870-ті рр. XIX ст., що були скеровані на забезпечення власної балкансько-близькосхідної політики, а тому і спричинили розв’язання міжнародних криз у регіоні у 1880-ті рр. XIX ст. Встановлено, що у системі міжнародних відносин 1870–1880-х рр. XIX ст. одне з центральних місць посідав Балканський регіон, де зіштовхнулися інтереси великих європейських держав, які претендували на виключний вплив у ньому. На авансцену світової політики вийшло Східне питання – комплекс невирішених гострих проблем, складовими якого були національно-визвольний рух балканських, у першу чергу слов’янських народів, криза військово-феодальної Oсманської імперії, глобальне суперництво великих держав за впливи у Південно-Східній Європі, їх прагнення заволодіти чорноморськими протоками і утвердитися у Східному Середземномор’ї. Прослідковано, що не останню роль у політиці великих європейських держав відігравало також прагнення встановити власний контроль над значними володіннями турецького султана у цій частині Європи.Проаналізовано, що у 1870-ті рр. XIX ст. окреслились нові тенденції у розвитку Східного питання, зумовлені багатьма кардинальними змінами на міжнародній арені. Полум’я повстань 1875–1876 рр. у Герцеговині, Боснії, Болгарії, Сербії та Чорногорії і пожежа російсько-турецької війни 1877–1878 рр. знищили «Кримську систему». Центральне місце у боротьбі великих держав за впливи на Балканах, у долях народів Південно-Східної Європи належало Східній кризі 1875–1878 рр. Доведено, що її основною визначальною рисою було звільнення балканських слов’ян шляхом їх збройної боротьби і у результаті поразки у російсько-турецькій війні 1877–1878 рр. Oсманської імперії. Варто звернути увагу на те, що у досліджуваний період у жодного з балканських народів ще не завершився процес консолідації і не закінчилося будівництво національних держав. Балканські народи рішуче виступали за перегляд кордонів, і ця вимога невдовзі стала головною складовою зовнішньої політики великих держав Європи.
Посилання
2. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. Київ : Критика, 2004. 464 с.
3. Гончаренко А. Позиція Великобританії та Росії у Східному питанні на Берлінському конгресі 1878 р. Історичні науки: Збірник наукових праць. Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. С. 13–22.
4. Дейвіс Н. Європа. Історія. Пер. з англ. Київ : Основи, 2008. 1464 с.
5. Єлавич Б. Історія Балкан. XVIII і XIX століття. Пер. з англ. Р. Семків. Київ : Свенас, 2003. 512 с.
6. Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст.). Курс лекцій: Навч. Посібник. В. Яровий, П. Рудяков, В. Шумило та ін. Вид 2-ге, стереотипне. Київ : Либідь, 2003. 632 с.
7. Миколенко Д. Македонське питання у 1878–1919 рр. Навчальний посібник до спеціального курсу для студентів історичного факультету. Харків : XНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 119 с.
8. Мічалетос І. Балкани – це територія розколів між Заходом і Сходом: інтерв’ю. URL: http://tyzhden.ua/World/46.
9. Рудько С. Історія Центрально-Східної Європи (кін. XVIII – поч. XXI ст.): Навчально-методичний посібник з курсу. Вид. 2-ге, доповнене. Острог, 2010. 220 с.
10. Самчук В. Політика великих держав на Балканах 70-х років ХІХ ст. як фактор виникнення криз у регіоні. Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили. Наукові праці. Науково-методичний журнал. Серія: Політичні науки. Вип. 1. Том ХІІ. С. 47–50.
11. Хижняк І. Нова історія міжнародних відносин у системному форматі (1648–1918): підруч. для студ. вищ. навч. закл. Київ : ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. 224 с.
12. Черній А., Черній В. Історія південних и західних слов’ян. Рівне, 1999. 410 с.
