СКОРОЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ НА ПОЧАТКУ 90-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті досліджуються концептуальні та практичні аспекти військового будівництва в армії Республіки Білорусь на початку 90-х років XX століття, проблеми й перспективи становлення та розвитку Збройних сил, а також ролі та місця, які вони відіграють у забезпеченні регіональної безпеки Центрально-Східної Європи. Автори робили своє дослідження на базі методології, що ґрунтується на розробках поєднання класичного і розширеного західних підходів до розуміння національної безпеки, зокрема й на основі ідеї сек’юритизації як процесу трансформації певного безпекового питання чи аспекту. Класична візія характерна для американських (Е. Азер, Ч. Мур, Д. Кауфман) дослідників і заснована на розумінні безпеки як відсутності загроз для державної цілісності, базових свобод і цінностей суспільства й особи. Розширене трактування безпеки в рамках теорії міжнародних відносин характерне для представників Копенгагенської школи досліджень безпеки, зокрема Баррі Бузана й Оле Вейвера. Вони розглядають безпековий комплекс як найважливішу особливість індивідуального чи колективного міжнародного актора. До цього підходу близьким є бачення представників школи неореалізму (структурного реалізму й наступального реалізму) в міжнародних відносинах. Базовими принципами дослідження виступають принципи науковості, об’єктивності, історизму, системності, поліфакторності та репрезентативності. Це дало можливість у порівняльному ключі прослідкувати основні засади формування й історичну еволюцію діяльності Білорусі у сфері обороноздатності. Опис результатів дослідження завершив процес наукового пошуку й вивчення проблеми шляхом викладу та фіксації проміжних і загальних висновків. У роботі зазначено, що розбудова ЗС Республіки Білорусь базувалася на вагомій базі ще радянських ЗС, які на території Білорусі мали чисельне й добре озброєне формування. Прийнята в грудні 1992 року Воєнна доктрина Республіки Білорусь проголошувала політику збройного нейтралітету, що передбачало, зокрема, готовність захищати свій суверенітет за допомогою збройних сил. Збройні сили Республіки Білорусь на початку 90-х років минулого століття відповідно до закону «Про Збройні сили» складалися із Сухопутних військ, Військово-повітряних сил, військ ППО, а також військово-навчальних закладів та інших установ, підприємств і організацій. Їхня загальна чисельність відповідно до підсумкового акта Гельсінських угод від 19 липня 1992 року не повинна була перевищувати 100 тис. чол. Реформування та скорочення проводилося у два етапи. 1-й етап – 1992 рік: Збройні сили було скорочено майже на 30 тис. чол., визначено їх оперативне призначення, розроблено основні керівні документи. 2-й етап (основний) – 1993–1994 роки: Збройні сили скорочені ще більш як на 16 тис. чол. Реформування зазнало 922 з’єднання, частини й установи, з них 360 було розформовано та 491 – реформовано. 1993 року з лав Збройних сил Білорусі було звільнено понад 6,5 тис. офіцерів і прапорщиків, з них 987 осіб мали вислугу менше ніж 15 років, тобто звільнені без права на пенсійне забезпечення. А 1994 року зі Збройних сил Білорусі звільнено 1629 офіцерів, з них тільки 28 % за віком і хворобою, понад 1000 рапортів перебувають на розгляді. При цьому в 1994 році у військових формуваннях у ланці рота – взвод понад 800 вакантних посад. У статті зазначається, що військово-навчальні заклади, призначені для підготовки офіцерського корпусу республіки, до середини 90-х років складалися з двох вищих військових училищ, одне з яких має командний профіль і готувало офіцерів за сімома спеціальностями, друге – інженерний профіль і готувало за 24 спеціальностями. Автори погоджуються з думкою більшості дослідників, які вказують на головний тактичний підхід – не реформування, а скорочення армії з урахуванням відомих причин, а саме недопущення краху економіки, можливого соціального вибуху, виконання міжнародних зобов’язань країни. Водночас очевидно, що саме в цей час зароджувалися й частково апробувалися ті ідеї, які лягли в основу майбутніх, більш ефективних і якісних змін у білоруській армії.